Повернення. Початок

Передісторія

ПЕРЕДІСТОРІЯ

2026 рік.

Олег уже кілька років жив за кордоном. Робота, орендована квартира, знайомі обличчя, чужі вулиці, до яких він майже звик. З батьками говорив часто, але останнім часом кожна розмова починалася однаково: «У вас усе нормально?»

Того вечора мати відповіла не одразу. Десь далеко в слухавці глухо завила сирена.

- Мам, ви знову вдома? - Олег підійшов до вікна. - Я ж просив вас виїхати хоча б на кілька тижнів.

- Сину, ми вже говорили про це. Тут наш дім.

- Дім можна відбудувати.

На тому кінці запала коротка тиша. Потім почувся батьків голос - спокійний, упертий, до болю знайомий:

- А людей, яких ми тут залишимо, теж відбудуєш?

Олег заплющив очі. Він знав: сперечатися марно. Батько допомагав сусідам, мати носила їжу літній жінці з першого поверху. Вони трималися за свій двір так, ніби самою присутністю могли захистити його від війни.

- Добре. Тільки пообіцяйте: якщо стане гірше - поїдете.

- Пообіцяємо, - тихо сказала мати. - І ти подзвони завтра.

- Подзвоню.

Вони попрощалися. Олег ще довго дивився на згаслий екран телефону, а потім відклав його й повернувся до своїх справ.

Наступного дня він подзвонив. Ніхто не відповів.

Спершу він вирішив, що зник зв’язок. Потім - що розрядився телефон. Минув день. Другий. Третій.

Правду він дізнався значно пізніше.

Це була їхня остання розмова.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше