Я дивилася у вікно. Сандра підбігла і сказала:
— Лейла, ти просто не повіриш!
Я хмикнула.
— Наш занудний таточко, вирішив влаштувати бал! — вона заплескала у лодоні.
— На честь чого? — безбарвно спитала я.
— На честь приїзду купців!---- сказала вона загадково.
— Стрибаю від щастя, — відрізала я.
— Не розумію, що сталося після прогулянки? Ти сама не своя… Завжди така весела, а зараз, що?
Сестра не знала, що сталося на прогулянці. Я повернулася декілька годин тому, але все ще не могла відірвати погляду від вікна. Фізично перебувала тут в батьківському маєтку, а думками була дуже далеко...