9.2

— За годину зустріч з Різартом і Жехардом в тронному залі, — повідомила Руз. — Ллірель тобі не повідомив?
— Ні, не повідомив. 

Він її провів, особисто перемістив тацю з їжею і пішов. 

— Відблиску, як ти думаєш, трон мене визнає? — Лада, викликавши світлячка, шмигнула носом. 
— Дев'яносто дев'ять відсотків, що так. Але краще перевірити зараз. І невидимість теж перевір, — порадив він.
Лада сконцентрувалася — і розчинилася! Потім проявилася, запалила на долоні освітлюючий пульсар так, як показувала колись Дейра, запустила під стелю. Вийшло! Всі досягнення залишилися при ній! І навіть більше!
Поївши, почала натхненно підбирати наряд для зустрічі: мала намір бути присутньою на прийомі Різарта і Жехарда.
В якийсь момент, замислившись, торкнулася чорним каменем щоки. Наринули видіння. Сіра стіна будинку в Роні, тріск автоматних черг, спалах пульсару. Маг-сіронець крокує біля трупа дінайця в брудному білому одязі з великою емблемою типу чорної зірки, поруч валяється впущена ним зброя. Сморід. Жара. Обличчя магістра Теренса.
Лада відвела руку з перснем від лиця. Відчула нудоту, підійшла до вікна. Відчинила, відсапалася. Виявляється, у світ Коло вже переправляли зброю, але в історії Сірону про це не згадувалося. Виправлено, стерто з пам'яті, залишено в Дзеркалі.
Радісного настрою і передчуття зустрічі з Жехардом як не бувало.

"Ладо, що з тобою"? — Руз нахилилася так низько, що залоскотала передпліччя. — Твій стан випадково не пов'язаний зі зміною кольору цього камінчика"?
— Пов'язаний. Я побачила минуле, частину правди Гіркої Об.
"Звільнила її серце, так? Ох, Ладо! Просто не торкайся до кристала. І постарайся на нього навіть не дивитися."

— Тебе викинуть звідси, чужинко. Це всього лише справа часу, — зашипіла на вухо Гітана, зустрівши Ладу по дорозі з тронного залу. Трон дійсно досі приймав її, як королеву.
— Що я тобі зробила, Гіто?
— Не мені — братові. Він робить все, що ти скажеш. Ти запудрила йому мізки, відьмо. Ти негідна бути королевою!
Лада усміхнулася. "Та ну"?
— Я зараз повинна викликати тебе на поєдинок, так? Ти ображаєш мене для цього? — Лада, не зменшуючи крок, продовжувала йти по центру килимової доріжки коридору. Гітана поспішала збоку. Згадався вигин губ Осяйного, упіймала себе на тому, що мимоволі наслідує його і зовсім не сердиться на Гітану, лиш прикро від такого відношення до себе. — Ти так впевнена в своїй перемозі?
Принцеса не встигла відповісти: поруч проявився Ллірель.
— Ніхто не сміє ображати мою королеву.
— Ти що, йдеш за нею по п'ятах? Робити тобі нічого, твоя величносте? — Гіта, як птах, ударила себе руками з боків. — Один брат кинув все заради вагітної дружини, другої бігає, як прив'язаний, за пов...
Перш ніж лінсійка договорила, Ллірель засунув їй в рот кляп і зв'язав руки. 
— Видам заміж, — процідив крізь зуби. — Різарт саме вільний.
Гітана злякалася, замугикала, замотала головою.
"Він же жартує, чого Гіта сполохалася"? — здивувалася Лада, не в змозі стримати усмішку.
Ллірель створив портал і підштовхнув в нього сестру. А потім почав зав'язувати Ладі по ходу відібрану у Гіти пов'язку.
— Дейра дійсно вагітна? — настрій знову піднявся.
— Так, Дейра чекає дитину.
"Ура-а-а"!

— Ви запевняли, що королева Лада погано себе почуває ще тиждень тому. Невже ваші цілителі не справляються? Дозвольте тоді нам надати їй допомогу, — низький, рідний голос Жехарда зачепив струну, на яку давно нанизано серце Лади. Тепер воно тремтіло; довелося заспокоювати своє дихання, перш ніж заявити про свою присутність. Жехард хвилювався за неї, тривожився весь час, поки Лада перебувала в Дзеркалі. Він здогадувався, що його поцілунки могли зашкодити і місця собі не знаходив. Прочитала це в одному довгому погляді.
Побачивши свою королеву, Ллірель підвівся з трону, пішов назустріч. Його кроки звучали лунко, загрозливо й одночасно  докірливо. Різарт і Жехард переглянулися.
Лада чхнула в лікоть: дійсно застудилася.
— Дозволите допомогти? — запитав Жехард.
— Дозволяю, — відповів Ллірель замість Лади, гучно дихаючи носом.
Жехард підійшов, простягнув руки із зеленуватими іскорками. 
Лада відмовилася від тунік, але продовжувала носити шовкові блузи ніжних кольорів і темно-сірі штани. Не торкаючись, він гладив повітря біля її одягу. Ллірель дивився у вікно. Різарт стежив за рухами сина. Жехард присів біля її ніг, підвівся, потім став ззаду. Лада знала, що він зробить це: торкнеться її по-справжньому, проведе по спині, викликаючи мурашки. І кине погляд на Лліреля. По тому, як той стрельнув очима, стало зрозуміло, що ласка Жехарда не залишилася непоміченою. Так само ясно, що шлюбний ритуал розірваний: Ллірель не відчув ні болю, ні дискомфорту.
— Ви зцілилися, королево, — прозвучало задоволене ззаду.
— Дякую, Жехарде.
Ллірель взяв її під лікоть, підкреслюючи, що вона все одно з ним, запропонував пообідати і вже за столом обговорити деталі.
За обідом Різарт відмітив, що Лада продовжує носити пов'язку.
— Це не та тема, яку ви явилися обговорити, вірно? — сказав на це Ллірель. 
Різарт погодився, перевів розмову на торговельно-економічні відносини Арджайзи і Ліну. Жехард непомітно перехопив ініціативу, почав відповідати замість батька. Лада заворожено спостерігала, як над плечима формуються фігурки бажаних подій, чим яскравіше бажання, тим чіткіше бачення. Лліреля і Жехарда зараз займали чисто ділові питання. А ось Різарт... Лада упіймала на собі його погляд, мимоволі поглянула на хмарку ілюзії деревця, на якому сиділа Лада... Ох! Ну і Різарт! Лада почервоніла. Що за фантазія!
"Не дивитимуся туди"!
Але подивилася. Обурилася.
"Ні, точно його слід одружити з Гітаною, — якраз їй не завадило б надавати по м'якому місці".
Вічний Король помітив реакцію Лади і раптом перебив.
— Перепрошую, а коли весілля?
— Чиє? — сторопів Ллірель.
— Ваше з Ладою?
— Весілля не буде, — швидко вставила Лада.
— Найближчим часом не буде, — ще швидше уточнив Ллірель. — Якщо хочеться побенкетувати, прийдеться, Різарте, влаштовувати інше весілля.
— Відмінно. У тебе дві незаміжні сестри, пропоную зіграти весілля Жехарда і Альвіни.
Всі замовкли. Знали, що Аля в нього закохана.
Над плечем Різарта хмарний Жехард вже надівав обручку Алі, у Лліреля, що здивовано розкрив очі, те ж саме бачення, а ось сам принц подумки торсав татка та за комір, потім Лада з розчуленням спостерігала, як її коханий в мріях надіває обручку їй, і попливла від щастя. Вже неважливо було, що говорили, не чула: над плечем Жехарда дві фігурки цілувалися, а ось на їхніх руках вже і по дитині!
"О так! Діти від Жехарда! Ось те, чого я хочу від життя"!
Лада так щасливо усміхнулася, коли сказала вголос: "Так", мимоволі відповідаючи на якесь питання, що Різарт захлинувся. 
Жехард перестав мріяти і посуворішав.
— Я подумаю над цією пропозицією, — сухо сказав. — Швидше за все, відповідь буде позитивною.
— Тоді чекаємо вас з Алею на святкову вечерю. Післязавтра, — швидко вирішив Різарт.
Лада змінилася в лиці.
"Жехарде, ти не так зрозумів..."
Але зелені очі вже не дивилися на неї. 
Різарт усміхнувся. Лада зібралася було заперечити, але погляд впав на перстень, що блиснув чорним. Промовчала.
Жехард і Аля! Аля, красива, як ангел, з дзеркальною аурою, добрим серцем, королівського роду! А хто така Лада?
— І все-таки повернімося до першого питання. Ваша величносте, можна попросити вас зняти пов'язку? — вирішив добити її Вічний Король.
Лада застигла.
— Так, Ладо, зніми її, раз вже гості так просять, — вимовив Ллірель, пильно роздивляючись свою сполотнілу королеву. Він теж зрозумів, що це хороший хід
— Я наполягаю, — погляд Різарта став жорстким. — Жехарде, що скажеш?
— Не бачу причин упиратися, Ладо.
Його голос, зріст, вага — все дихало перевагою. Жехард здавався сильнішим за всіх, серйознішим і владнішим.
Лада витримала його пронизливий холодний погляд, в якому лише на мить промайнула гіркота, зняла пов'язку, відвела відрослий чуб.
Стало тихо-тихо. Ніхто не бачив ні аури, ні завитка. Усі зрозуміли, чому Ллірель запропонував обговорити деталі за обідом, не дозволивши їй сісти на трон.
Лада здавалася порожньою, простою і вразливою. Ні, бути королевою — не її. Не вміє вона тримати обличчя. Погляд знову впав на чорне сердечко в персні, що випромінювало гірку правду життя.
Подивилася на Жехарда: про неї вже ніхто не мріяв.