3.6

Магістр усміхнувся одними очима, попрощався і віддалився. Музика заграла тихше, розмови стали голоснішими, народ п'янішим.

— Відблиску, ти бачиш Жехарда? — торкнулася Лада браслета.

— Не бачу. Як тут шумно, — продзвенів дідусик і сховався в осколок.

Проте недалеко в натовпі мелькнула голова довгожданого арджазійця. О, як хотілося заглянути йому в очі! Як на зло, дівчата-прихильниці зупиняли його, в буквальному розумінні не даючи проходу. Він на подив щедро обдаровував їх усмішками і компліментами, його звідусіль оточував кокетливий сміх. Нарешті, задоволений собою і успіхом у дін, він підійшов, обійняв Ладу за талію і прошепотів, що скучив.

Вона прибрала його руку:

— Я теж так скучила, так скучила, Равде.

— Як ти мене упізнала? Штюх! Мене ще ніхто ніколи не вичисляв! Яка між мною і Жехардом різниця?

— Між вами різниця, як між котеням і тигром. Простим котеням і магічним тигром.

— Мої слова, а все одно образливо, — вдавано засмутився Равд.

— Але котик — чудо, — усміхнулася йому. — А магічний тигр... — б-р-рр.

"За весь вечір жодного разу не підійшов"!

— Бачу, ти кажеш щиро. Прощаю і не ображаюся, — відтанув Равд.

— А де зараз Жехард?

— Не знаю. Попросив побути ним до кінця балу. Але все-таки — як ти здогадалася?

Музика заграла повільніше, в танці заколихалося все більше пар.

— Потім розповім як-небудь, — Лада позадкувала: упіймала тактичний погляд Різарта. Мов самовпевнений привабливий кіт, він вже прямував до неї; король мав намір потанцювати цей танець з Ладою, і ніякого партнера до уваги не візьме. Залишалося лише зникнути, розчинитися. Але не вийшло!

Сталося несподіване: почала пропадати магія! Зал  потемнішав. Ладу дивувало, що колючки поряд з магічними пульсарами запалювали свічки. Зараз же, коли магія зникала, зал так само залишався освітленим, і було видно, як заклинання й ілюзії спадали, показуючи, хто є хто. На деяких молодих лицях проступали зморшки, у волоссі сивина; серед вишуканих гостей з'явилися попелюшки в старих сукнях і навіть попелюхи! Їх, до речі, значно більше. Король Дінайї магічно посиленим голосом просив зберігати спокій і запевняв в швидкому розв'язанні проблеми.

Ліворуч піднявся виск: за одним столом з дівчатами виявився Бурчик, який самозабутньо вгризався в ананас; почувши крик, він кинув фрукт, змінив розмір і втік у квіткові джунглі. Тепер вже усі бачили, що рослини не росли з паркету, як здавалося раніше. Декілька сміливців і Дейра кинулися за ведмедем; на відміну від хлопців відьмочка вибралася задоволеною. 

Зал наповнився поліціянтами. Вічний король залишився таким же, Іервіла, що дивно, теж, але у неї на лиці оголилося вселенське презирство. Моторошне, жорстоке. Губи вигнулися в злорадній посмішці. Втім, злорадність перетворилася на злість: королева знайшла очима Ладу і побачила, що вона залишилася ж такою ж гарненькою, як і раніше; Іервіла крутнулася, попрямувала до виходу. Ажина послідувала за нею; Різарт непристойно пильно розглядав Ладу, проте не підходив. Равд, втративши ілюзію, сховався за колону, але вийшов: Ларден дав знати, що помітив його, взяв напрям до них. З'явився поруч Сгірель, підійшов Кеф.

— Схоже, хтось приніс сюди чорний кришталь, — зауважив незадоволено лінс.

— Заборонений хід. А якби налетіли кегрети? Звідси навіть портал не зробиш, — сказав Ларден.

Лада, хоча і не вірила в таке, все ж вирішила перестрахуватися, торкнувшись браслета:

— Відблиску, подивися, будь ласка, чи не летять сюди кегрети.

Відблиск повернувся за мить:

— Летять. В дану мить над Буйним.

Лада зблідла, повідомила всім.

Сгірель кивнув на вихід:

— Кегрети поки далеко, у нас є час. Виберемося із зони дії чорного кришталю і знищимо на підльоті. Швидко!

Коридори були пустими — дарма що аврал, ніхто покидати бал не збирався.

Тільки ось масивні парадні двері виходу виявилися замкнутими. Кеф і Равд, найдрібніші, навіщось стукнули об них кулаками.

— Хтось готував пастку, — промовив Сгірель.

— Пошукаємо інший вихід? — запропонував Равд.

— Вікна закриті решітками, — вставив чомусь радісно Кеф.

— Боюся, що скрізь те ж саме, лише час втратимо. — Ларден красномовно подивився на Дейру.

Вона озирнулася, чи немає сторонніх очей, запустила руку в кишеню і вивудила Бурчика.

— Бурчику, двері не ламати, не дряпати, — акуратно покласти на землю, зрозумів?

Ведмідь виріс до нормальних розмірів, потім до величезних, потім до дуже, дуже величезних, уперся і здолав перешкоду, навіть слухняно притримав і акуратно відставив. Лада недоречно застигла, але ненадовго, бо, крім неї, ніхто не здивувався. В обличчя повіяло солоним вітерцем, зашелестіли темні пальми й кипариси, на небі замерехтіли великі зірки.

— Можна полетіти на драконі, — Кеф призвав свистом Бусика.

— Почекайте! — Дейра роздала флакончики з зіллям. — Зілля для нейтралізації алкоголю, по разовій дозі.

Лада роздала і свої запаси:

— А у мене тонізувальні, теж разові.

— А де ж Жехард? — задумливо запитав Ларден.

— Його тут немає, — зізнався Равд.

— Який збіг, — гмикнув король Сірону, випив зілля.

Роздумувати було ніколи. Дейра осідлала Берізку, Лада — Ягідку:

— Наздоганяйте!

Відьмочки злетіли в нічне небо. За кілька хвилин Лада озирнулася: Ларден, Равд, Кеф і Сгірель летіли на Бусику майже поруч.

Уперше летіла на мітлі вночі. Найя тонула в безмагічній млі, але зірки від того сяяли ще яскравіше, а Ліка всміхалася все сумніше, немов знала, що свято закінчене. Кулон Сгіреля нагрівся.