3.3

Дейра наповнила келихи вином, вірніше, вони наповнилися самі, підкоряючись її жесту.

— Як тобі арджазійське вино? — запитала трохи пізніше.

— Смачне, — Лада надпила половину і відставила.

Дейра зробила лиш ковток:

— Але з тим, що ми пили, не зрівняється. Коли знаєш краще, на гірше вже погодитися важко.

Лада згідно кивнула. Але якщо подруга натякає на Сгіреля, на якого знову тихцем глянула, то помиляється: лінс не гірший за Лардена, навпаки. 

На сцені заграв сіронець на роялі.

— Хіба принцеси співають на публіці?

— Звичайно, вони не лише маги, довгожителі, а й талантами обдаровані, отож демонструють їх, — Дейра взялася за їжу. — На цьому балу від всіх королівських сімей хтось виступить. 

Лада теж вирішила скуштувати незаймані блюда, як, судячи зі звуку, і більшість гостей. Гомін поступово наростав, незабаром стало зовсім шумно. Лада вже почала роздумувати, чи не являється бал просто бенкетом, як на сцену вишли чотири сіронки в яскравих сукнях і заспівали. Причому так запально, що захотілося танцювати, благо, танці від земних не відрізнялися. Народ (чомусь язик не повертався називати присутніх знаттю), підійнявся з-за столиків.

Серед тих, хто танцював, уже були Вічний Король з дочками, Ларден, Дорина; Іервіла й Зорана стояли осторонь і розмовляли, поглядаючи на відьмочок.

— Іервіла знову дивиться на мене. Упевнена, вона зараз тихо скаженіє, але як тримається! — промовила Дейра, ховаючи губи за келихом з вином.

— Як справжня королева, Зорані до неї далеко, — зауважила Лада. Сіронська мати й мачуха в одній особі при погляді на Дейру щоразу зеленіла від злості, це було видно неозброєним оком.

— О так, Іервіла зі справжньої королівської сім'ї, — сказала ущипливо Дейра і злорадно додала: — Я відмовила їй в чарах Буйного. А фрейлінам ні.

Ладі мимоволі стало шкода нелюбиму королеву. Дейра помітила це і жорстко заявила:

— Жорстокість не можна подавати красиво. 

Лада погодилася.

— І, до речі, Вічною її не називають, хоча править дуже давно. О, хто до нас іде!

Дейра прибрала запону тиші. До них неспішно прямували Ажина з подругою. Зараз вдалося краще розглянути і принцесу, і прекрасну сукню, що переливалася всіма відтінками зеленого при кожному русі. Довге волосся струмувало річкою по вигинах в міру пишного тіла, обтягнутого вузьким вбранням; Ажина привабливо усміхалася, при тому, що очі, напівсховані під верхніми повіками з розкішним рядом вій, дивилися жорстко, аж жорстоко.

"Зараз кине пару шпильок щодо мого стилю,"— подумала Лада, слухаючи співучий, як у Іервіли, голос, коли принцеса представлялася і обмінювалася ввічливими фразами, одночасно міряючи Ладу уважним поглядом.

— Цікавий образ: тонкий шовк і брутальна первісність. Хто ваш дизайнер, скажіть, будь ласка, ваша величносте?

— Гринель, — відповіла Лада.

— Дякую... — посміхнулася Ажина і гордовито додала: — Дякую, ніколи до нього не звертатимуся — зовсім не має смаку.

Ось що сказати у відповідь бездоганній діні, у якої все дійсно продумано до деталей? Хіба що можна кинути погляд схований під невидимістю браслет грубої роботи і усміхнутися ще ширше, ніж вона:

— Дизайнер ні при чому. Він мусив дослухатися не до свого смаку, а до мого побажання. Я ж королева.

— Але не його ж? Справжній дизайнер — підданий її величності Моди.

— А справжня королева і модою керує, — знизала плечима Лада.

— Справжня, — уточнила місцева піранья, додавши поглядом: "А не ти, вискочко".

І Ажина перемогла б в обміні люб'язностями, якби на вільному стільці біля їхнього столу не з'явився Сгірель. Він пробарабанив пальцями по столі, і дінайська принцеса до смішного швидко віддалилася, тягнучи за лікоть сполотнілу подругу.

— Куди котитьс-ся с-світ? — вже на ходу шипіла так, щоб її виразно чули. — Не здивуюся, якщо незабаром на бал заявитьс-ся ведмідь!

— Він вже тут є! І заєць теж, — кинула їй навздогін, витягнувши шию, Дейра, і відьмочки розсміялися: згадали труси Ючани. Ажина не зрозуміла причину їхнього сміху, озирнулася через плече, метнувши злий погляд.

Лінс, усміхнувшись, знову пробарабанив по столі:

— Все гаразд?

— Так, Сгірелю, не варто турбуватися.

Він кивнув і зник. Дівчата, переглянувшись, допили вино. Ставлячи келих, Лада помітила на скатертині дірочки від нігтів лінса. Дейра злегка примружила очі, з повільною усмішкою усунула їх і запропонувала:

— Підемо потанцюємо? Сто років не веселилася!

Вони влилися в натовп, що танцював. Веселий ритм захопив зал, перетворивши на бурхливе море, і Лада теж стала його часткою. Пісня змінювалася піснею, ведуча cп’яніла, і коли заридала на весь зал під час представлення улюбленого співака, хтось заволік її в портал, що блиснув неподалік. Втім, ніхто не засмутився: тут майже всі і так давно знали один одного. Різарт поступово оточився молоддю, особливо красивою, пластичною. І зеленоокою.