3.2

Добре, що лінс поруч, буде піраній королівських відлякувати. До речі, про них. Пам'ятаєш: Ольма і Ажина, дочки Ідгарна; Лусіна і Нашель — сестри Різарта, Жардина і Ясняша — його дочки, вони більш-менш приємні. А Кардин і Чадгар — племінники, — вказала Дейра на один з великих столів.
— Всі такі красиві, — зауважила Лада. Зображення на сферах запису, які продивлялась перед балом, були не надто чіткими.
— Я постаралася, вірніше, чари Буйного, — усміхнулася Дейра. — Ясняшу ледве відрадила від грудей п'ятого розміру. Вона спочатку дулася, а потім походила з третім і передала мені вдячність. Вічні тітки теж нічого, правда? Інших племінників і племінниць показувати не буду, ти в них заплутаєшся з незвички. Можу сказати, що якщо зустрінеш зелені очі — це кров Різарта. А принц Боранд знову на свято не явилися: його високість воліють пити в борделі.
— А де Жехард?
— Його покликав за свій стіл Вічний Король, він сидить з Ідгарном, Дориною, Зораною і Ларденом. Це дуже добре для Жехарда.
— Різарт ваш батько?
— Ти вже сама здогадалася, — Дейра накинула на столик захист від прослуховування, але так, щоб вони самі могли все чути і насолоджуватися музикою.
— Ми бастарди. І не ми одні.
— Зрозуміло.
Замовкли. Біля дверей розговорилися дві дівчинки:
— А-а-а, — тоненько деренчав у радісному хвилюванні красивий голосок. — Я тільки що відносила фрукти на столик короля Лардена! У мене досі руки тремтять! Він помітив і сказав, — дівчинка зробила паузу з важливістю, неначе він відкрив їй таємницю всесвіту. Навіть Ладі стало цікаво, що такого важливого повідав дівчинці Ларден.
— Що? — не витерпіла її подружка.
— "Дякую!" сказав, — Було чутно, як дівчинка застрибала від щастя. — А-а-а! Він торкнувся моїх рук!
Ох вже ця юність з роздуванням дрібниць!
Дейра, яка теж мимоволі зацікавилася, що за важливість міг видати дівчинці її колишній коханець, підняла брови, похитала головою, усміхаючись.
Дівчинку покликали, дали доручення. Лада з цікавістю поглянула на тонконогу новонароджену років чотирнадцяти з великими широко розставленими очима, в яскраво-рожевій сукенці і з таким же рум'янцем. Якби перестала сутулитись, можна б назвати гарненькою.
— Скільки маляток! А Різарт приволік з собою загін племінників й бастардів. Добре, арджазійська магія не діє на дівчат до сімнадцяти років.
— Як саме проявляється арджазійська магія? — Лада присунула стілець до Дейри. Всі так і ухиляються від цієї теми. Звучно дзвякнули флакончики в кишені. — Ой.
Дейра з розумінням усміхнулася:
— Теж зілля з собою взяла? Потрібно краще ізолювати їх, як це зробила я, — вона  потрясла подолом. —  Ти ж на бал зібралась, як-не-як. Чуєш, у мене тихо. Ой.
Лада засміялася: з воланів сукні Дейри висунулась мордочка потривоженого Бурчика. Дейра заштовхала його назад:
— О, як я вдячна тому, хто придумав влаштувати тут сад! Трохи пізніше, коли всі захмеліють, я його випущу під невидимістю, — Дейра зробила пас коло кишені Лади. — Все, тепер і ти можеш сміливо танцювати — вже нічого не торохтітиме.
Пульсари потьмяніли, на сцені з'явилася ілюзія моря, тужливо заспівала дінайка з волоссям до п'ят у довгій зеленій сукні, вигинаючись, як ламінарія. Лада почала їсти салат, в якому химерно смачно змішувались мандарини з грибами і білим м'ясом чогось невідомого.
— Терпіти не можу це рожеве плаття! — знову почувся голос тієї ж дівчинки. — Колір огидний. Навіщо я погодилася його одіти?
— Красива сукня, не то що у мене: біла, мереживна, брр, — трохи сипло відповіла її подружка.
— Ні, це у тебе красиве: таке ажурне, романтичне... як крильця у бабки.
Лада, пригубивши апельсиновий сік, уявила комаху з крилами в наскрізних мереживних дірочках. З такими не політаєш. Ні, хід думок молоді їй не зрозуміти.
Мить мовчання, навіть співачка тільки звивалася в такт музиці.
Сгірель сидів один, розслаблено і нерухомо. Майже поруч біля чийогось столика з'явився Ларден; він розташувався так, щоб бачити Дейру з Ладою, і, розмовляючи з кимось, непомітно кидав погляди в їхню сторону.
— А поміняймось сукнями? — запропонувала Тонконіжка подружці.
— Давай, — зраділа та.

 Пальми зашаруділи гілками. Дівчатка переодягалися прямо тут, за стіною тропічної зелені.
В сукні Дейри засовався Бурчик.
— Йому там нудно, — прошепотіла Лада, забувши про захисний купол.
— Він чує запах улюблених ананасів, — Дейра накинула на ведмедя невидимість і тихо наказала: — Бурчику, тільки обережно, тихо, залишайся невеликим і швидко повертайся.
Ведмідь зник.
У залі в тон дивній музиці стало темніше, навіть свічки подекуди згасли.
Дівчатка вже переодягнулися, виринули з пальм.
— Ну як? — задоволено запитала сипла подружка.
— Добре! А мені?
— Красиво. Ти точно як бабка, — поважно заявили їй у відповідь.
Що вони бачили, коли казали одна одній  компліменти, — незрозуміло, на той момент у залі запанував густий темно-зелений морок, а дінайка співала низьким голосом.
— Ючано, віднеси вазу на отой стіл. Там дивно швидко зникли фрукти, — почувся голос жінки, що Бозна-як бачила в пітьмі.
"О, Бурчик даремно час не витрачає".
— І чому знову я? — обурилася Тонконіжка, але пішла до вказаного столика. І тут пульсари спалахнули, освітивши все навкруг яскравим світлом, дінайка на сцені перейшла на високі ноти в захмарне: "А! А! А! А!", дівчинка з фруктами  раптом виявила біля себе свого кумира Лардена і застигла  закоханою статуєю. Крізь майже прозору білу сукню просвічувалися червоний ліфчик і зелені труси з усміхненою мордочкою зайця. Навіть Ладі було видно його зуби.
Ідеальний король пирхнув сміхом. Ючана відмерла, поглянула на себе, помітила невідповідну білизну, грюкнула об стіл вазою і втекла, нагадуючи бабку і доказуючи, що з ажурними крилами таки можна літати. Знову стало темно, голос дінайки — низьким; зашелестіли пальми: дівчатка переодягалися.
— И-и-и... Ларден з мене сміявся... И-и... — страждала Ючана.
— Забули про білизну... не врахували. У мене вона під сукню підібрана, — сопіла носом її подружка в кущах.
Лада і Дейра теж не могли стримати сміху, ляскаючи в долоні. Ламінарія вже перестала співати і звиватись, в залі лунали оплески. Нарешті Дейра заспокоїлася, випила соку і вже похмуро вимовила:
— І сміх, і гріх. Бідна Бабка! Ось що означає закон підлості в дії. До речі, він спрацював і щодо нас: співала принцеса Ажина, на рідкість злопам'ятна особа. І вона помітила наш сміх. По ходу, сьогодні нас чекає укус піраньї. Слухай, давай хоч поїмо нормально.