Новий бум

В офісі кипіла робота, як ніколи. Нові адміністратори не справлялись з обов’язками і керівництво вимушене було повернути частину старих роботів-працівників. У цей день  був неймовірний наплив охочих відкрити свою банківську скриньку. Почався справжній бум. Британці познаходили старі любовні листи своїх пра-пра-пра бабусь і дідусів і почали їх зберігати як найдорожчу цінність. Але були і такі, які приносили справжні листи, написані від руки на папері і які ще кидали у поштову скриньку, а потім лише через декілька днів чи тижнів адресат міг їх отримати і прочитати.

Паперові листи були найціннішими і все, що вони містили, надзвичайно берегли і цінували. Їх цінність  вважалася дорожчою за криптовалюту і коштовності.

«Люди, дійсно, диваки». — підсумував Олівер. Він навіть писати не вмів від руки, бо в сучасному світі технологій у цьому навику не було потреби. Вже років тридцять, як у школах дітей не вчать писати на папері.

Олівер пригадав вранішній інцидент і зайшов до Філа.

— Привіт, друзяко! Потрібна твоя допомога.

— Щось сталось? — поцікавився той, не відвертаючи уваги від роботи

— Видали записи з камер спостереження по вулиці Forest Road, на розі ретро-кафе містера Альвареса десь о восьмій ранку.

— Зроблю, друзяко! А що сталося?

— Сам побачиш.

Обідали Філ з Олівером знову в їх улюбленому пабі поряд з центральним офісом.

— Ти мав рацію. — почав Філ. Нова модель Єви має сильні глюки. Взагалі всі моделі мали свої вади, але ця особлива. Схоже, в ній прокинулася жіноча природа. Глюк з ланч-боксами ніяк не вдається вирішити. Вони навмисно намагаються зберегти якісь досить сентиментальні речі в такому вигляді, що у звичний спосіб їх не відшукати. Це вже якась зовсім інша субстанція і з програмами не пов’язана.

— І те, що вона застосувала феромони в півтора рази вище норми. Вона ніби навмисно намагається тебе у себе закохати.

— Вчора Лаура вперше дивилась на мене таким поглядом. Цього раніше не було. Вона ніби почала щось відчувати набагато глибше за свою попередницю. З попередньою Євою було набагато простіше, вона була заточена на розваги і то була ще та штучка.

— Так, а що вчора сталося у спортзалі? — поцікавився Філ.

— Та нічого особливого. Трішки м’яз потягнув. Зараз все добре. Дякую тобі, друже, за допомогу.

Робочий день добігав кінця, і Олівер вирішив вилетіти раніше, щоб не потрапити у затори. Повітряні дороги для руху транспорту і поодиноких осіб були поруч, проте відрізнялись. Лише на перший погляд здається, що ці дороги прямі, але вони майже такі, як і на землі, постійно петляють: то опускаються, то підіймаються угору, оминаючи заборонені місця і закриті території, над якими заборонено літати. Тому цей вид пересування був навіть небезпечніший, ніж на землі, особливо на поворотах.

Від району Kings Cross до свого будинку Олівер дістався за п'ятнадцять хвилин. Як і зазвичай, Лакі вже чекав на свою порцію обіймів і цілунків.

Сьогодні Лаура виглядала охайніше і загадковіше, ніж зазвичай. Її білий з мереживом фартушок і чепчик на голові доповнював образ звабливої домогосподарки. Вона говорила більш улесливим і м’яким голосом.

— Доброго дня, містере Браун. Як минув день?

— Добре, дякую.

— Сьогодні на вас чекає вишукана вечеря. Овочеве рагу і запечена баранина в спеціальному секретному соусі.

— О, як цікаво! Хвилинку! Я в душ і через десять хвилин буду.

Доки Олівер з апетитом не їв, а ковтав їжу. Смак соусу перетворив баранину на витвір кулінарного мистецтва, який миттю зник з тарілок. Лакі смиренно лежав поруч, а Лаура, як і зазвичай, споглядала на це дійство з боку. Зрозуміло, що роботи не їдять.

— Як вам страва? — поцікавилась Лаура.

— Сама бачиш — нічогісінько не лишилось. Ти — кулінарна богиня і моя найліпша помічниця! — на радощах похвалив її Олівер.

Лакі лише сумно зітхнув, переклавши голову на інший бік.

— Рада вам догодити, містере Браун.

— Ви знаєте що містер Вільсон з сином подали на вас скаргу за сьогоднішній інцидент?

— Так, здогадуюсь, моя дорога захиснице, але знаю, що все буде добре. У них не буде доказів…

— Ви поводитесь як хлопчисько і це не жарти! У вас можуть відібрати Лакі і заборонити з’являтися у публічних місцях  принаймні на пів року.

— Не хвилюйся, той тип отримав те, що заслужив! Не треба йому було так зухвало поводитись!

— Така поведінка вам не пасує, містере Браун.

— Сам собі дивуюсь останнім часом. Щось коїться дивне.

— Все, дорогі мої, я до себе. І мене сьогодні не турбувати. Хочу побути наодинці зі своїми думками.

Олівер дивився у стелю, але замість феромонів Лаури, розтягнутого м’яза або сьогоднішньої бійки згадував учорашній день і ту дивну дівчину, лікарку з таким незвичайним ім’ям. Він ніяк не міг позбутися думки, що її руки набагато ніжніші за руки Лаури, а енергетика, яка йшла від них — це взагалі було щось абсолютно нове і незнайоме. Та ще й ім’я у неї таке рідкісне. Ніколи раніше йому не доводилось чути ім’я Ліліт. Природна допитливість не давали йому спокою ще в офісі. Він дізнався дещо цікаве про ім’я Ліліт і навіть знайшов легенду.