Олівер вийшов з метро і вулицею Blackhorse Road неквапливо рухався у напрямку дому. Звернув на Clifton Avenue і через п’ять хвилин стояв перед вхідними дверима. З голови не йшла ця чудернацька дівчина з цілющими руками. Олівер почав пригадувати її зовнішність, але вдалося розгледіти, що вона була невеликого зросту, з темним довгим і розкішним волоссям нижче плечей, а ще темнішими жвавими і живими очима. Кінчик її носа був трішки задраний угору, а вся постать випромінювала жіночність. Вона нагадувала відпущену дзиґу — швидку і прудку одночасно. Але найбільше його привернув її погляд, який аж ніяк не йшов з голови.
За дверима почувся гавкіт і шкрябання Лакі. Олівер перемкнув увагу на свого чотирилапого друга. Той за звичкою кинувся цілувати і обіймати господаря, але цього разу присідати було не зручно, тому Олівер лише обняв собаку, який став на задні лапи.
Лаура, як і завжди, прискіпливо вдивлялася у вічі Оліверу і цього разу навіть трішки довше, ніж зазвичай. Потім закотила очі вгору і відвела погляд вбік і майже без посмішки поцікавилася
— Ви як, містере Браун?
— Сьогодні не дуже, я піду спати, дуже стомлений.
Олівер ледь піднявся на другий поверх і просто завалився на ліжко та заснув. Годині о десятій вечора намагалася зайти Лаура, але він їй не відповідав.
#386 в Фантастика
#41 в Антиутопія
#4871 в Любовні романи
#98 в Любовна фантастика
Відредаговано: 14.08.2025