Випадок у спортзалі      

Оліверу нещодавно виповнилось двадцять сім років. Високий брюнет спортивної статури, з допитливими іронічними і живими очима. На підборідді мав ямочку, напевно, від батька, а на правій щоці ямочку —від матері. Він був трохи дивакуватий з погляду пристрастей, але завжди веселий і компанійський, про таких кажуть — легкої вдачі. Навчався він добре, тому і взяли його працювати у центральний офіс. Батьків він своїх не знав, бо народився в інтернаті. Він знав, що його біологічні батьки, точніше, їх біологічний матеріал існує і багато його однокурсників усіма правдами і не правдами намагалися дізнатися хто вони. Він і сам років десять тому пробував це зробити, але спроби були марними. Цю інформацію інтернат приховував до шістдесятиріччя. Лише тоді повідомляли дані про біологічних батьків.

Спорт-клуб був майже поруч з центральним офісом, і хвилин через п'ятнадцять Олівер вже розминався. Його спортивний наставник, якого він жартома називав QI, пильно за ним спостерігав. QI — так його називав, тому що вважалось, тим, хто займається спортом, зайвий інтелект не потрібен. Олівер обрав на сьогоднішнє тренування бокс, потім навантаження з тренажерами і штангами, а наостанок — водні процедури.

Добряче розім’явшись, почав гамселити свого спаринг-партнера — фітнес-робота QI. Той знову і знову на якусь долю секунди не встигав увернутися і це ще більше заводило Олівера. Вони боксували хвилин п'ятнадцять і, сильно втомившись, Олівер запропонував завершити спаринг. QI одразу описав усі недоліки його техніки, фізичний стан і решту показників.

Зал, в якому займався Олівер, був досить застарілим, як його велосипед. У цей зал заходило не більше п’яти людей. Але для Олівера робили послугу і не закривали цього залу. Більшість займалась спортом на різних D-симуляторах.

Наступними в черзі були вправи з вагою. Олівер випробував кілька ретро-тренажерів, а потім покликав QI, щоб той підтримав штангу. Той наполегливо рекомендував брати ваги поступово, починаючи з шістдесяти кілограмів. Але Олівер навіть слухати цього не хотів, з’явилась впевненість і бажання більшого.

Змирившись, QI підніс штангу з вагою сто двадцять кілограмів і обережно поклав її у руки Олівера. Той спробував піднятися зі штангою, але одразу стало зрозуміло, що з вагою він трішки перегнув палицю. Зібравши волю в кулак, він все-таки піднявся, потім ще кілька разів. У четвертий раз ліва нога відмовилася підніматися і його повело вбік. QI був поруч і встиг вихопити штангу з його рук. Все сталося, як  передбачав фітнес-тренер.

— У нас екстрений випадок, — QI зв’язувався з керівництвом. —Терміново потрібен лікар.

Дійсно, Олівер не міг стати на ліву ногу.

Отримавши інструкції, QI підхопив Олівера за плечі і вони разом поволі, невеличкими кроками, почимчикували у напрямку медичного кабінету.

У кабінеті нікого не було. QI обережно поклав Олівера на ліжко і сказав:

— Фізіотерапевт скоро підійде. Почекайте хвилинку, містере Браун.

— Дякую, друже. Дякую за допомогу.

— Все добре, відпочивайте.

Олівер нерухомо лежав на кушетці, обмірковуючи свій безглуздий вчинок і якусь дитячу впертість. Хвилини через три в кімнату вбігла молода дівчина. Вона була аж занадто жвава як на лікарку. Її легкі та невимушені рухи видавали в ній жагучу енергію життя.

— Ще один самовпевнений представник сімейства приматів. — з самого порогу пожартувала дівчина.

За таку фразу у більшості випадків могли позбавити ліцензії лікаря і навіть засудити, але фраза з її вуст зовсім не викликала образи, а навіть навпаки — повеселила.

— Вітаю, Олівере! Так вас називають? — знову пожартувала лікарка.

— Я — Ліліт, ваша рятівниця на сьогодні.

Жарти дівчини зовсім збили з пантелику Олівера. Він вже не розумів, що відбувається, і не знав, як на це реагувати, але з’явилось почуття зацікавленості, що ж вона видасть далі.

— Схоже, ви розтягнули м’яз стегна. Вам доведеться опустити шорти і плавки до колін. Олівер, не сперечаючись, зробив те, що вона вимагала. Починаючи з верхньої частини спини, вона легкими удавлюваннями пальців нащупувала найболючіше місце. Олівер зрідка видавав звуки схожі на рев самця оленя у період гону і в якийсь момент майже кричав.

— Все, більше боляче не буде. Все добре, ще поскачеш, жеребчику! — знову пожартувала дівчина.

— Звідки в неї скільки енергії життя? — розмірковував Олівер.

— Зараз я вам промасажую розтягнуті м’язи, намащу однією чудодійною маззю, зроблю укол і завтра станете ліпшою версією себе.

Фізіотерапевт зовсім задурила голову своїми балачками і це чудово  відвертало його увагу від болю.

Дівчина обережно поклала долоні на травмоване місце. Її руки майже палали, і з них лилась живильна енергія, яка оживляла сама собою. Олівер спіймав себе на думці, що його ще ніколи у зрілому віці не торкались руки живої жінки. З самого дитинства навкруги його оточували лише роботи-супутники та роботи-няні. Дивне відчуття спокою і загадковості з’явилось нізвідки.

Через хвилину дівчина забрала руки, а біль несподівано кудись подівся. Відчувались лише легкі його відлуння. Дівчина дістала якусь мазь з нестерпним запахом і намастила травмоване місце і зробила укол. 

Олівер лежав, як колись в інтернаті у шість років, тихо і не рухаючись, зовсім спантеличений тим, що відбувається.