Глава 2

Тиждень перед коронацією пройшов в каматозі. Оріон постійно сидів в сімейному склепі де поховані його батько і мати, а всім приготуванням займалися лорд Ейранд і принцесса Аполлея. Вони намагались не чіпати хлопця, лише пару раз Ейранд намагався поговорити з Оріоном про коронацію, але наступник короля не проявив ніякої зацікавленності. Але Оріон частіше став помічати Теодора. Раніше юний Неймал був для нього лише одним із обличчь високородних людей, але зараз хлопець його виділяв. Постійно бачив його обличчя, куди б не йшов там чувся сміх Неймала-молодшого. Його батько Альбрехт Неймал займав посаду Міністра скарбниці і рідко з'являвся при дворі, якщо цього не мивамагав Радник. 

Оріон поглянув в зеркало. Йому не подобався костюм від слова зовсім. Тітка Аполлея обрала червоний колір з золотими вставками, занадто вичурний як для сина який втратив батька тиждень тому, але всі були впевнені що новий король має показати все багатство корони. Оріон стояв в своїй кімнаті в повній самоті. За роки життя при двору він так і не зміг знайти друга, вся його свита була з ним бо він принц, а сказати комусь про голоси в голові означало виставити себе ще й божевільним. 

- Так, з мене буде гарний король - вимовив хлопець. - Король-потенційний байстрюк так ще й божевільний 

Оріон чув про плітки які ходили коридорами замку, проте як лорди говорили що його мати понесла його ще до того як вступила в шлюб і що Сорен не його батько. Але Оріон не вірив, не могла його мати зраджувати батьку, вони ж кохали один одного, а смерть королеви Маргарити привела його батька в могилу. 

В кімнату постукали, наполегливо і хлопець зрозумів що це був лорд Ейронд. Двері поспушно відкрили стражники і чоловік зайшов в пкої. Обличчя лорда була занепокоєне, очі бігали в різні сторони, а сам він почервонів. 

- Ти зараз отримаєш корону - мовив він. - Але, твій дядько, є свідчення що він збирає військо. Тому тобі треба хоч зіграти впевненого короля щоб військо бачило, що їх король їх не покине. Вірні нам клани поклянуться тобі своїм серцем. 

- Дядько Октавіан не може претендувати на трон - невпевнено вимовим хлопець. - Мій батько вигнав його, заборонив ступати на землю Аспери. 

- Так, поки Серон живий - хмикнув Ейранд. - Але твій батько мертвий, а Октавіан завжди мріяв отримати корону. До того ж твоє непевне походження і твоя мати не грає на твою руку. Лорд Юстас пропонує руку своєї доньки і своє військо. Тому будь ввічливим і благородним з молою міледі Ейною. 

Оріон ніколи не бачив доньки лорда Юстаса, але чув що сімейство Рондал ніколи не вирізнялись красою, але якщо Ейранд говорить що так треба, то він це зробить. 

Вони вийшли разом. Перший йшов Радник, він нісся перед Оріоном, не помічав людей які кланялись майбутньому королю. Сьогодні на голову принца Оріона одягнуть корону і шляху назад не буде. 

В Головному Холлі було багацько людей. Зібрались і високороджені і простаки, всі хотіли поглянути на молодого короля. Ейранд зайшов перший, а глошатий голосно оголосив прихід принца. Називавши кожен його титул, назвавши батьківське прізвище. Оріон зупинився біля входу, наступник корони помітив як сотні очей вп'ялися в його фігуру. Лише через хвилину він зроби невпевнений крок. Серед натовпу він помітив і чету Неймалів. Хмурий лорд Альбрехт дивився на нього з неприхованою впевніністю, його уже сиве волосся спадало йому на плечі, він був одягнений в кольори свого клану - синій і зелений, поряд з ним стояв його старший син, кремезний Адріан, біля нього сестри Вілла і Віста, а от Теодора не було, ніби його ніколи й не існувало. Але через хвилину золотиста голова Теодора з'явилася в полі зору Оріона і йому на диво стало спокійніше. 

Перед троном стояв священник який тримав корону. Цю корону ще носив засновник їх династії, скільки королів її носило, і тепер вона буде горіти на голові Оріона, обпікати його за неправильні вчинки і оберігати за захист держави. Таке він чув на уроках історії, але чи правда це. Оріон бачив лише кусок золота який зліпили у вигляді корони. Це всього лише річ яка не зможе його обпікти. Крок і ще крок і молодий принц підійшов до сходів, став перед всім народом. 

Священник спустився від трону. Він уже старий, Голова гільдії Священників, той хто має його зараз коронувати. Оріон побачив як тітка Аполлея винесла плащ з гербом клана Альдаріонів, вишитий орел який атакує свою добич на чорному полотні. Вона тримала його в руках, підійшовши до Оріона вона присіла на коліно і протягнула плащ з гебом аби той накинув його на свої плечі. Оріон це робить невпевнено, руки трусяться, він відчуває як все холонить в середині, ніби це все неправильно, йому ще рано ставати королем, йому лише сімнадцять. 

Священник читає молитву, а люди говорять "Амен". Вони вірять йому. 

***

Корона виявилась занадто великой для голови Оріона, і тепер він розумів чого батько не носив цю незручну річ. Святкування проводили в саду, на кожного хто прибув знайшлось місце. Дітей розважали артисти, а дорослі сиділи за столами і говорили про насущі справи. Як і казав Ейранд Оріон знайшов леді Ейну. Ейна невисока дівчинка з малоими грудями і в недорогій, але красивій сукну. Про неї Оріон мало що знав, та і випитати він не міг, вона була занадто сором'язливою. 

Оріон сидів за столом і тримав в своїх руках кубок з вином. Хлопець уже як годинну вислуховував від лордів і леді привітання. Останнім до нього підійшов лорд Альбрехт. 

- Вітаю! Тепер, хлопчина, ти король, - мовив чоловік і поклонився, - але є справи які мають вирішуватись негайно. Справи скарбниці не люблять коли за них забувають.