Розділ 36

  Останні клієнти на сьогодні покинули кабінет  Дарини і вона втомлено відхилилася на спинку крісла. Висунула свої ноги вперед перед собою скинувши з них чорні босоніжки на підборах. Їй би зараз хотілося, щоб раптом у її кабінеті опинився Влад, який би підійшов до неї ззаду та зробив би масаж, який би її розслабив. Дівчина заплющила очі уявляючи, як він торкається до її плечей своїми міцними, теплими руками. А потім нахиляється та цілує її шию…

   Та нічого такого не передбачалося і Дарина тільки тяжко видихнула зібравшись із силами відганяючи від себе еротичні фантазії. На годиннику показувало сімнадцяту і вже зовсім скоро за нею мав заїхати Влад, щоб відвести її додому. А сам він знову має повернутися до свого ресторану і залишитися там аж до самого ранку, бо у нього було на сьогодні важливе замовлення, яке вимагало його присутності. Якщо так потрібно, то вона не стане висловлювати своє незадоволення чи вказувати як йому варто працювати ні зараз, ні потім, коли вони одружаться. Кожен повинен займатися своїми справами і мати свій особистий простір. Заграв смартфон і це була Галина.

-Рада тебе чути,- відповіла Дарина подрузі.- Ти як там?

-Я чудово і дуже щаслива. Дано, заходь до мене в гості, разом повечеряємо, поговоримо,- запросила подруга Дарину до себе додому,- а то ми так давно не зустрічалися. Останній раз то ми бачилися на суді.

-Я залюбки,- Дарина дійсно була не проти побачити подругу,- та спочатку зателефоную Владові та попереджу, щоб з роботи мене не забирав, а вже хай забере, коли від тебе буду виходити.

-Добре, чекаю на тебе нетерпляче. Я до твого приходу без сумніву встигну приготувати овочеве рагу,- зраділа Галина.

-А я куплю фруктів. А ще чого купити? Чого тобі хочеться?- поцікавилася вона у подруги.

-Хочу твердого сиру, отого що з великими дірками.

-Буде тобі сир.

  Дарина швидко передзвонила Владові, а потім зайшла до супермаркету та накупила гостинців. Галина жила недалеко від нотаріальної контори і тому Дарина вже  за годину стояла біля дверей квартири подруги.

-Тримай гостинці,- Дарина простягнула пакет із покупками Галині, а сама роззулася та повісила свою сумочку тут же в коридорі.

-Ти йди руки мий, а потім на кухню проходь,- Галина проявила гостинність,- вечеря готова. А за гостинці тобі дякую.

-Будь ласка,- усміхнулася вона їй.

  Помивши руки та пройшовши на кухню Дарина сіла за стіл на якому вже були наставлені свіжоприготовлені страви.

-А ти стала ще гарніше виглядати, вагітність тобі до лиця,- помітила Дарина.

-Дякую. Я відчуваю, що це буде дівчинка. Коли строк побільшає і вже можна буде визначити стать дитини я з чоловіком разом підемо на УЗД. Щоб вже напевне переконатися, що передчуття мене не підвело й у нас дійсно буде донечка,- відповіла Галина теж сідаючи навпроти подруги тільки у крісло,- на табуретці ніяк не можу сидіти, тому Віталій мені крісло тут на кухні поставив. Турбується про мене.

-Це добре, що він у тебе такий турботливий. До речі, де це він?

-Поїхав до своєї мами. У свекрухи кран на кухні потік, тому вона і зателефонувала синові, ну, а він відразу і поїхав. Та години за дві вже має повернутися,- Галина взяла до рук сир, який купила Дарина,- смачно, саме такий як я і хотіла.

-Рада була тобі вгодити. А я скоштую рагу, яке ти приготувала, бо щось після роботи зголодніла.

-Звичайно насипай все, що бачиш перед собою. У мене ще у холодильнику гриби є,- запропонувала Галина.

-Ні дякую. Мені буде досить того що наставлено на столі. Ти краще розкажи, які ще відчуття тебе переповнюють?

-У мене з’явилися відчуття переживання, тривоги. У моїй голові постійно крутиться безліч питань. Як пройдуть пологи? Чи буде все добре?  Чи зможу я бути хорошою мамою?

-Звичайно все буде добре, і звичайно ти будеш хорошою мамою, а по-іншому ніяк,- Дарина підбадьорила подругу та витерла губи серветкою,- тебе повинні переповнювати тільки приємні хвилювання та думки. Ти повинна вірити в те що все буде добре.

-Я вірю. До суду якось не вірила, а зараз вірю. Кар’єру я втратила і нотаріусом мені більше не бути, тому я всю себе присвячу своїй сім’ї, своєму чоловікові та нашій донечці. Це мені ще пощастило, що мені дали умовний строк, а не посадили до в’язниці. Аби ти знала як я шкодую, що порушила закон.

-Вже все позаду, тому не варто тобі про це згадувати. Головне, ти зрозуміла свою помилку, дала покази в суді. Тому все буде гаразд,- махнула рукою Дарина,- ти тепер цілком перемикайся на свою сім’ю.

-Так і роблю. Я так довго мріяла завагітніти і от нарешті це щастя зі мною трапилося. І зараз це найголовніше,- Галина погладила свій животик,- чуєш донечко, тепер ти найголовніше у моєму житті. А у тебе як справи Дано?

-Я виходжу заміж за Влада. Ось, подивися, яку каблучку він мені подарував,- Дарина простягнула подрузі свою руку вихваляючись прикрасою.

-Така гарна, а я то відразу і не помітила. Як я могла бути такою неуважною,- Галина усміхнулася,- я рада, що ти знайшла своє щастя. Щойно згадала, якою ти про Влада була думки, коли його зустріла в ресторані. Ти з ним ні спілкуватися не хотіла та взагалі бачитися з ним не бажала.

-Було таке,- погодилася Дарина,- колись я до Влада відносилася як до друга, потім як до ворога, а тепер я його кохаю до нестями і хочу скоріше вийти за нього заміж і бути з ним назавжди разом. А ще, всім своїм серцем, всією своєю душею хочу стати гарною мамою для його доньки. Я її вже полюбила і мені хочеться про неї турбуватися ще більше. Хочеться, щоб Оленка теж полюбила мене взаємно.

-Дано, тебе не можливо не любити,- Галина розчулилася,- Владові та його доньці дуже пощастило, що саме ти увійдеш в їхню родину. Я ні краплі не сумніваюся, що тобі вже вдалося знайти підхід до дівчинки. І я можу тебе з повною серйозністю запевнити, що в тебе вже з’явилася донька, що ти вже мама.

-Дякую тобі за такі теплі слова,- Дарина теж розчулилася,- я буду старатися.