Розділ 35

  Останнім часом Дарина ніби на крилах літала, розцвіла мов квітка від щастя. Адже все відбувалося так як вона мріяла. Роман одужав, тепер він цілком здоровий та повернувся до роботи. А ще, він очолив посаду керівника обласної прокуратури. Дарина за брата безмежно раділа, адже він заслуговував на цю посаду. Своїми чесними та порядними вчинками Роман завойовував репутацію найкращого обласного прокурора країни і це мало велике значення у його подальшій кар’єрі. І не зважаючи на те, що Роман постійно був зайнятий він все ж знаходив вільний час, щоб продовжити вчити свою сестру водити машину. Дарина цінила ці моменти навіть більше ніж раніше, бо після пережитого цінність проведеного часу з близькою людиною стає ще безціннішою.

-Я задоволений тим, як ти керуєш автомобілем,- сказав Роман сестрі, коли після чергового заняття вони повернулися додому та зупинилися біля двору,- ти впевнено та сміливо рухаєшся шляхом, не відволікаєшся на всякі дрібниці. Мені подобається твоя зосередженість і серйозність.

-Дякую братику,- Дарині було приємно чути похвалу,- вже зовсім скоро я буду ходити в автошколу.

-Ну, це тільки для формальності,- усміхнувся Роман,- аби можна було, то я вже сьогодні виписав би тобі водійські права. Але в будь-якому випадку я за тебе спокійний, бо ти вже і так хороший водій.

  Дарина обійняла брата, відчувши те, що це неймовірно щаслива мить обіймати рідну та близьку людину. Адже ще не так давно, вона думала, що вже не зможе більше цього зробити. Але геть сумні думки, бо зараз все добре. Роман сидить поруч з нею та усміхається. До їхнього будинку під’їхав Влад на своєму позашляховику, зупинився, вийшов з салону та підійшов до їхньої автівки:

-Ну, як успіхи у моєї коханої?- запитав він.

-Та вона вже краще за нас водить,- Роман теж виліз з салону автомобіля та привітався з другом.

-Тоді можна їхати в автосалон та купувати машину. Я нетерпляче хочу зробити тобі цей подарунок,- Влад не зводив очей з Дарини, яка встигла вже підійти до нього і обійняти його,- я то знаю, ти хочеш Ауді червоного кольору.

-Звідки знаєш? А в тім я здогадуюся хто тобі сказав,- Дарина кинула погляд на брата, який зробив вигляд, що не розуміє про що вони,-  я взагалі-то планувала сама собі машину купити.

-Хочеш, щоб я на тебе образився чи як?- легке незадоволення відчувалося у голосі Влада.- Я хочу тобі робити подарунки і хочу, щоб ти їх приймала із великим задоволенням.

-Гаразд, я згодна,- Дарина погодилася радіючи.

-Ти забрав мою ідею подарунка,- Роман скривився,- бо я все ж хотів їй Ауді подарувати. А в тім, можна і дві машини мати.

-Ви оце серйозно?- Дарина і не знала як реагувати на все це.- Навіщо мені аж дві машини? А знаєте що, подаруйте мені одну машину на двох. Це моє бажання. Я хочу мати Ауді червоного кольору, яку подарують мені брат та коханий. Це буде так зворушливо. Ну як, згодні? Якщо ні, то я сама собі її куплю.

-Згодні,- сказали в один голос Влад та Роман. 

  Вони весело в трьох розсміялися і в кожного із них був гарний настрій. А потім Влад підвіз Дарину на роботу. Зупинившись біля нотаріальної контори він ніжно подивився на ту, яка зовсім скоро стане його дружиною.

-Я нетерпляче чекаю дня весілля,- і її щоки злегка почервоніли від цього зізнання.

-Я теж чекаю на цей день,- зізнався Влад,- і він вже не за горами. Взагалі кінець літа та початок осені буде у нас насиченими. Я вже уявляю тебе у білій сукні з щасливою усмішкою на вустах, уявляю, як я надягаю на твій пальчик обручку.

-А я уявляю як ми будемо давати один одному обіцянку. Як будемо кружляти у весільному вальсі…

-А повернувшись додому я підхоплю тебе на руки і занесу до нашої спальні. Скину з тебе білосніжну сукню, покриваючи твоє тіло ніжними поцілунками,- очі Влада ще сильніше загорілися від такої уяви,- Дано я тебе кохаю, кохаю до нестями, кохаю усю тебе, мрію про тебе щомиті і хочу, дуже хочу, щоб ми нарешті були разом.

-Я теж тебе кохаю і постійно думаю про тебе і хочу, щоб ми разом прожили все життя у щасливому шлюбі,- у відповідь сказала замріяно Дарина,-  я пишаюся тобою, я пишаюся тим, що незабаром стану дружиною такого  сильного, розумного, симпатичного чоловіка.

-Я ще ніколи не чув від жінки скільки компліментів одразу.

-Я говорю тобі щиро, ти найкращий… І заради тебе я на все готова, бо кохаю тебе.

-Я пам’ятаю, що ти зробила заради мене. Я не забув,- Влад взаємно обійняв Дарину, притулив її до себе міцно,- я теж заради тебе на все готовий і все зроблю для того щоб поруч зі мною ти була не тільки щасливою, а й завжди у безпеці.

-Так і буде. А зараз мені вже потрібно йти,- Дарина нехотя відірвалася від коханого,- клієнти вже на підході. Куплю-продажу буду оформляти.

-Гарного тобі дня,- Влад провів поглядом кохану і зачекав, коли вона зайде до будівлі.

  І тільки-но він хотів завести двигун свого автомобіля щоб зрушити з місця як помітив у бокове дзеркало неподалік припарковане білі «Жигулі», яке він вже раніше бачив біля свого ресторану. Відразу здогадався, що за ним слідкують. І щоб у цьому вже напевне переконатися Влад плавно зрушив з місця та поїхав містом спостерігаючи у дзеркало заднього бачення як «Жигулі» поїхало за ним. Отож він правильно подумав, що за ним слідкують. Виходить, погрози були не жартом, а цілком реальністю. Тільки хто вони і чого вони хочуть?

  Влад почав згадувати всіх з ким у нього був конфлікт і чого б хотіли від нього. Помсти? Грошей? Він набрав Віктора, увімкнувши гучний зв’язок.

-Слухаю,- Віктор перебував у гарному гуморі,- перш ніж ти скажеш, дай я скажу. На ресторан посипалися замовлення з усіх боків. Всі хочуть до нашого ресторану. Навіть доводиться відмовляти. Ти уявляєш!? Такого напливу ще я не пам’ятаю. Влад ти терміново повинен відкрити ще один ресторан, а можна і цілих два.

-Я над цим поміркую,- Влада ця новина трохи збадьорила,- та про це будемо говорити потім. А зараз слухай уважною. За мною хвіст. Я зараз тобі скину номер машина, яка сидить у мене на хвості. А ти доклади зусиль та по своїх каналах дізнайся  кому вона належить.