Розділ 34

-Я приб’ю того шакала, який наважився тобі погрожувати,- Влад був не в собі від люті, коли почув розповідь від Романа.- Даринко, з тобою точно все гаразд?

-Зі мною все гаразд,- запевнила вона його сідаючи поруч з ним та братом за стіл на кухні.- Я все-таки сподіваюся, що це були чиїсь невдалі жарти.

-Але чомусь я в цьому аж ніяк не впевнений,- похитав головою Роман,- і хто б він не був, нам варто звернути увагу на те, що цей негідник знає всіх нас. Він то зауважив, що всі ми заподіяли шкоду його родині. І мене цікавить, що саме він мав на увазі.

-Треба над цим поміркувати. І чому він зателефонував саме Дарині? Слабо мабуть було набрати когось із нас. Хотів залякати Дану, а через неї і всіх нас. Щойно я дізнаюся хто це, то відразу йому голову відкручу,- Влад не міг ніяк заспокоїтися.

-А я до тебе приєднаюся, буде знати як моїй сестрі погрожувати,- Роман поклав свою долоню на те місце де у нього лишився післяопераційний шрам скривившись від болю.

-Тобі не можна нервувати,- занепокоїлася Дарина,- може підеш приляжеш. Лікар же наказав потроху…

-Не хвилюйся я в нормі,- поспішив відповісти Роман.

-Порадами лікаря не варто нехтувати, щоб не зашкодити самому собі. Бо ризикуєш знову до лікарні потрапити,- Влад співчутливо подивився на друга.

-Зі мною точно все добре. Відчую себе зле піду ляжу,- сказав на те Роман,- обіцяю, бо до лікарні я в жодному разі не планую повертатися.

-Може чаю заварити?- запитала у хлопців Дарина.

-Можна...

  До кухні зайшла Ніка, яка встигнула вже віднести дітям смаколики:

-Перекусять і підуть гратися на подвір’я,- повідомила присутніх вона,- хай граються поки ще літо, а то зовсім скоро не вистачатиме у них на це часу. Зранку в школу, потім домашнє завдання, а ще Даня хоче, щоб ми його записали до спортивної секції. І знаєте, який вид спорту він обрав? Карате!!! Я була неабияк здивована це почути. І ось, не знаю я чи добре це чи погано.

-Це добре,- Влад вже повністю себе опанував та заспокоївся,- Оленка теж хоче займатися карате. Я підозрюю, що це вона там разом із Данею про це домовилася. Але я тільки за. Фізична активність їм необхідна, а ще це навчить їх самозахисту.

-В результаті стануть справжніми ніндзями,- пожартував замріяно Роман.

-Так і буде,- погодилася з братом Дарина усміхнувшись,- так хочеться, щоб вони були щасливими.

-А по-іншому ніяк,- додала Ніка,- Дано, дивися чайник закипів.

-Ніко, а тобі чаю заварити?- запитала Дарина.

-Буду зелений чай. А я печиво та цукерки зараз дістану. А ще я тут подумала,- Ніка дістала вазочку з солодощами та теж сіла за стіл,- що Владу варто залишитися в нашому будинку зі своєю донькою, хоча до того часу поки мине небезпека. Поки упіймаєте того негідника, який нам погрожує.

-Правильно,- погодився Роман із своєю дружиною,- ми повинні триматися разом. Бо всім нам загрожує… проблема, яку потрібно негайно вирішувати.

-Дякую,- Владу насправді ця увага була приємна,- але я на це не можу погодитися. Зрозумійте мене правильно.

-Набиваєш собі ціну? Хочеш, щоб ми тебе всі тут переконували,- Романа образила відмова друга.

-Я не це мав на увазі,- поспішив заперечити йому Влад,- я цілком спроможній захистити себе і свою доньку. І ховатися я ніде і ні за ким не збираюся.

-Я в жодному разі  не мав наміру тебе чимось принизити,- Роман все зрозумів,- вибач.

  Влад тільки усміхнувся у відповідь. Він обвів присутніх очами подумавши про те, що здійснилося те, чого він так прагнув та бажав. Йому вдалося налагодити дружні стосунки із цією родиною. Тепер він як і колись може приходити до їхнього будинку коли захоче. Його та Оленку будуть завжди раді тут бачити. І з Романом вони знову найкращі друзі і вони знову вирішують проблеми разом. І зараз він мав намір здійснити ще одну свою мрію, а саме освідчитися коханій…  

-Я хочу дещо сказати та зробити,- несподівано для всіх, Влад дістав із кишені своїх джинсів коробочку із каблучкою та встав на одне коліно перед Дариною.- Дано, ти чарівна, чудова, дивовижна і я кохаю тебе. Завдяки тобі я став кращим, ти змусила мене переглянути свої погляди на життя і зробити правильний вибір. Поруч з тобою я забуваю про всі негаразди, ти робиш мене найщасливішим чоловіком на світі. І я хочу, щоб ти була завжди поруч зі мною і тому я хочу запитати у тебе. Чи вийдеш ти за мене заміж? Чи станеш ти моєю дружиною і мамою моїй доньці?

  Дарина на якусь мить розгубилася і дивилася широко відкритими очима на коханого чоловіка. Навколишній світ ніби в мить перестав для неї існувати і були тільки вона та він. Дарина чекала на цей момент, мріяла про те як саме це буде відбуватися і коли саме. Та для неї це було повною несподіванкою, що саме сьогодні і зараз, перед її родиною Влад запитує в неї, чи вийде вона за нього. Це найважливіше запитання у своєму житті вона чує саме зараз. Відповідь від якого буде залежати її майбутнє.

-Я вийду за тебе. Я згодна бути твоєю дружиною і залюбки твою доньку назву своєю. Я кохаю тебе,- відповіла Дарина вже не в змозі стримувати сльози щастя.

  Влад  надів їй на палець кільце, а потім підвівся та поцілував. Ніка радісно заплескала у долоні теж витираючи свої очі і пригадуючи той день, коли Роман запитав у неї про це саме. А вона тоді відразу погодилася, ні на секунду не замислившись. На емоціях Ніка обійняла свого чоловіка, а він це зробив взаємно. Роман радів за сестру. Адже він мріяв побачити її усміхненою та закоханою і у нього випав цей шанс.

-Вітаємо вас,- Роман потиснув другові руку та поцілував сестру,- відгуляємо вам весілля…

-Сподіваюся ви не будете затягувати,- Ніка теж обійняла Влада та Дарину вітаючи їх.

-Затягувати не будемо і тому вже завтра почнемо підготовку до весілля. Та спершу підемо подамо заяву до РАЦСу,- Влад сяяв, був неймовірно задоволений тим як все складалося.- Дано, ти згодна?

-Так,- Дарина кивнула головою потроху повертаючись до реальності,- я згодна.