Розділ 33

-Понад усе хотіла встигнути тебе зустріти вдома та…,- Дарина перевела подих та змусила себе хоч трохи заспокоїтися,- з поверненням тебе братику.

-Дякую сестричко. Йди присядь поруч,- усміхнувся до неї Роман.

-Ми повинні виконувати всі побажання татка,- сказав Даня своїй тітоньці.

-З тобою згодна,- Дарина сіла біля брата та обійняла його поцілувавши в щоку.- Як себе почуваєш?

-Готовий кричати від щастя,- поділився Роман своїми емоціями,- а так, фізично, ще трохи відчувається втомленість та виснаженість. Та з часом, запевняю тебе, що я наберуся сили. Вдома швидко прийду в норму і вже найближчим часом планую вийти на роботу. Мені терпець вривається, ось-так сильно нарешті хочеться очолити нову посаду, зайти до свого нового кабінету і приступити до своїх нових обов’язків. Тепер синку, твій татко, головний прокурор області.

-Ого!- в голосі Дані відчувалася гордість хоча він ще й не розумів, яка різниця між посадами в прокуратурі.

-А ну, синку, збігай на кухню, дізнайся чи скоро ми вже за стіл будемо сідати,- Роман помітив, що Дарина виглядала схвильовано і він хотів дізнатися в чому причина.

-Я миттю,- і Даня зіскочив із дивану та побіг на кухню.

-Тепер викладай, що там трапилося. І не треба намагатися нічого приховувати, вдавати, що все гаразд. Я ж бачу, що виникли якісь проблеми. І не хвилюйся ти за мене, я цілком здатен сприймати будь-які новини,- Роман намагався говорити тихо.

-Ти впевнений? Та… нічого не трапилося… все нормально… з чого ти взагалі вирішив, що щось трапилося,- Дарина ніяк не наважилася сказати правду, не хотіла змушувати брата нервувати.

-Ти ще гірше робиш, коли намагаєшся вдати що все гаразд. Але ж я не сліпий. Викладай все як є, бо я точно на тебе ображуся,- Роман навіть підвищив голос.

-Мені сьогодні зателефонували і сказали що всім нам кінець,- Дарина наважилася на відвертість.

-Хто телефонував? Це був чоловік чи жінка? Що мали на увазі? І кому це всім нам і чому? Чого вони хочуть?- Роман засипав сестру запитаннями.

-Це був чоловік і  він сказав, що кінець всій нашій родині і про Влада теж не забули згадати.  У нього голос такий грубий, нахабний. Але він мені видався знайомий. Таке відчуття, що я десь його чула, а от пригадати  ніяк не можу де саме. А ще він сказав, що прийшов час розплати, сказав, що ми пошкодуємо, бо заподіяли шкоду його родині,- почала пригадувати все що їй прийшлося вислуховувати,- але я так і не зрозуміла про що він та найголовніше хто він.

-І чому він телефонував саме тобі? Але не варто це сприймати так серйозно та й взагалі цим перейматися. Можливо якомусь придурку нічого робити, от і займається дурницями не розуміючи того, що за ці погрози та жарти ризикує потрапити до в’язниці,- Роман почав розмірковувати над почутим.

-Це ти так говориш, щоб я заспокоїлася. Та я гадаю, що це зовсім і не жарти були. І чому він про Влада згадав?

-Розберемося,- сказав твердо Роман,- до речі, про Влада я теж з тобою хотів би поговорити.

-Будеш на мене кричати, лаяти… та знай ми з ним не зустрічаємося. Я йому сказала, що…

-Що все залежить від мого рішення,- здогадався Роман,- ти навіть готова відмовитися від свого кохання, аби тільки не зіпсувати стосунки зі мною. Я це ціню, але не треба заради мене руйнувати собі життя. Я понад усе на світі хочу, щоб моя сестричка була щасливою і тому стояти на перешкоді вашого кохання я більше не стану. Якщо ти покохала Влада, а він тебе, то мені нічого іншого не лишається як це прийняти та порадіти за вас.

-Правда?- Дарині аж не вірилося в те, що вона зараз чула.- Ти не ображаєшся?

-Я не ображаюся. Та зізнаюся…

-Що ти все-таки проти,- перебила брата Дарина.

-Ще раніше я був категорично проти, але це було егоїстично з мого боку. Як же я можу бути проти того, що робить тебе щасливою,- Роман обійняв сестру,- я ж тебе дуже люблю. Знаєш, коли я лежав у лікарні, то багато думав про те, що встигнув зробити і про те чого ще не зробив. А також думав про те, кому я ще хотів би щось сказати і про які слова сказані мною раніше я шкодую. Одним словом коли ти розумієш, що можеш померти… Так от, ти намагаєшся пригадати події свого життя у найменших дрібничках.  Ти починаєш розуміти де помилився і яку з цих помилок ти зміг би ще виправити, аби раптом випала така нагода. Тебе охоплює паніка, печаль, депресія. Для мене була важлива ваша підтримка. Підтримка рідних. Коли поруч з тобою кохана дружина, молодша сестричка, а вдома на тебе чекає син це придає тобі силу, спонукає ще сильніше боротися за життя. Я думав, як пощастило мені мати таку сім’ю, друзів… І якби я зараз продовжував бути проти твоїх стосунків з Владом, я був би справжнім… негідником. Дано, я не маю права вирішувати за когось і змушувати когось жити за своїми правилами. Це там, на роботі я буду віддавати накази, а вдома я буду підтримувати рішення своїх близьких і радіти разом з ними. І знаєш, Влад гідний тебе, хоча він і наробив купу помилок. Але він виявив мужність визнати їх і зараз відповідає перед законом, несе своє покарання у вигляді штрафів… Цим самим він викликає у мене повагу до себе. І я переконаний, що більше він порушувати закон не стане і в першу чергу заради тебе.

-Це так приємно чути,- усміхнулася Дарина, яка нарешті зрозуміла, що Роман на її боці,- Влад хороший.

-Але я все одно буду за ним спостерігати і якщо він тебе чим-небудь образить йому точно не пощастить, бо я з нього шкуру спущу,- пожартував Роман,- ніхто не буде ображати мою сестричку.

-Ти у мене найкращий,- Дарина ще міцніше притулилася до свого брата,- я тобі вдячна за турботу та опіку.

  З кухні вибіг Даня, який вже встиг поїсти:

-На стіл накрили, кажуть щоб ви йшли.

-Йдемо синку. А тебе я то бачу бабуся вже встигла нагодувати,- і Роман разом із Дариною в гарному гуморі пішли на кухню.

  На другий день Дарина взяла до рук свій смартфон, щоб зателефонувати Владові. Вона відчувала перед ним свою вину, за свою невизначеність. Для неї не лишилося не помітним те, що Влад намагався вдавати, що все розуміє і що він зовсім не ображається. Коли насправді все було навпаки. Її неабияк здивувало те, що він став таким стриманим і що більше не проявляє наполегливість і готовий навіть чекати. Дарина навіть подумала, що можливо він втомився комусь щось доводити, переконувати і боротися за те, щоб бути з нею. Невже він був згоден ось-так просто її відпустити?