Розділ 25

  Раїсу Леонідівну швидка забрала до лікарні. Сказали, що у неї підозра на інфаркт і що вона потребує негайної госпіталізації. Любов Борисівна теж поїхала зі своєю господинею до лікарні. Влад хотів їхати слідом та потім повернувся до будинку та піднявся до кімнати своєї доньки. Він не міг її залишити на служниць, бо розумів, що це може бути небезпечно. Здогадувався, що трапилося в будинку, коли його не було і чому той чоловік у масці наніс візит його тітоньці. Це справа рук того незнайомця, який йому телефонував та погрожував. От що, мав на увазі той негідник говорячи про те, що він Влад вже незабаром сам переконається, що його погрози не є пустими. Навмисно підіслав свого співучасника, щоб той налякав його тітоньку і йому це вдалося.

  Вперше Влад пошкодував, що в його будинку не було ніякої охорони, крім одного єдиного сторожа і то це старенький дідусь, який давно на пенсії. І чому він не подбав про охорону? Чим тільки думав? Та чомусь він взагалі раніше про це не думав… Охорону необхідно було найняти ще у перші дні коли повернувся додому. І тим паче, що займався таким «небезпечним» бізнесом. Та тепер вже пізно про це думати та шкодувати. Зараз, у ці миті треба подбати про безпеку доньки і молитися, щоб тітонька залишилася живою та одужала.

  Влад обережно розбудив Оленку:

-Доню, котику зараз ми поїдемо з тобою… у гості. Тому зараз я тебе одягну і ми поїдемо.

-Тату, я хочу спати і нікуди не хочу,- відповіла спросоння дівчинка.

-У машині поспиш котику,- і Влад швидко почав одягати Оленку, а потім із шафи дістав рюкзак і почав закидати туди деякі речі доньки, не забув і про улюблену ляльку, яка лежала на столику.

  Потім Влад взяв на руки Оленку, яка дрімаючи поклала свою головку на плече батькові. Він мав намір відвести доньку до Віктора, щоб вона побула у нього поки сам поїде до лікарні. А вже згодом подбає про те де більш надійніше сховати Оленку, щоб їй не змогли зашкодити ті хто йому погрожує. Він поклав сонну доньку на заднє сидіння  та сів за кермо. Швидко набрав Віктора і сказав, що зараз приїде. Більше нічого не став поки що розповідати, щоб не почула Оленка і щоб її не налякати.

  Віктор жив у двокімнатній квартирі зі своєю матусею. І саме ту жінку Влад попросив подбати про Оленку. Мати Віктора відразу погодилася нічого не розпитуючи.

-Дякую вам,- сказав Влад їй.

-Не хвилюйтеся. Я про все подбаю,- запевнила його ще раз жінка.

  Влад заніс доньку до однієї із кімнат та поклав її на ліжко, залишив. А потім дав знак Вікторові, щоб той вийшов з ним до машини.

-Мені треба тобі дещо докласти,- Віктор сів поруч із водійським сидінням.

-Так докладай, не тягни, бо немає мені коли. Мені треба у лікарню, кожна хвилина цінна.

-Щура годину назад упіймали і з’ясували куди ниточки тягнуться…, почав Віктор.

-І ти тільки про це мені зараз говориш,- підвищив голос Влад,- продовжуй.

-Це наш офіціант Сашко і він працює під прикриттям. Але не поліція хоче тебе контролювати, вони тільки виконують накази…

-Чиї накази?- Влад відчував, що зараз вибухне від злості.

-Накази прокуратури. Точніше того хто працює в прокуратурі. Але чи це керівник чи це його заступники, не вдалося з’ясувати. Але ми над цим працюємо, а про доньку не хвилюйся…

-Відповідаєш за нею головою, а зараз вилазь,- і щойно Віктор покинув салон автомобіля Влад на шаленій швидкості зрушив з місця та поїхав він не до лікарні, а зовсім в іншому напрямку.

  Влад під’їхав до будинку Романа та Дарини і різко загальмував. Він був переконаний, що за цим стоїть його колишній друг. І зараз він йому влаштує такі розбірки після яких відразу зникнуть всі погрози і прагнення взяти його під контроль. Влад подумав саме на Романа, на свого колишнього друга і ні на кого іншого.  Він тепер розумів звідки Дарина дізналася про спецоперацію. Ну, звісно що від свого брата. Отож все збігається. Влад подумав, що Дарині це буде неприємно, але іншого виходу він не мав.

  Влад підбіг до хвіртки і щосили почав стукати кулаками здіймаючи галас та кликати Романа:

-Виходь поговоримо… я все знаю...

  Дарина вже давно спала, стрілки годинника показували за чверть до півночі. Їй снився Влад. Вона уві сні бачила, як вони тримаючись за руки вдвох йшли берегом моря босими ногами. Як їхні обличчя світилися від щастя, від того, що вони віднині разом назавжди і ніхто не стоїть на заваді їхнього кохання. Дарина навіть усміхнулася уві сні чуючи його голос. Та потім прийшло усвідомлення, що його голос чує на яву, який її і розбудив. Дівчина сіла на ліжку протираючи долонями очі, переконуючись, що і справді чує його голос. А потім різко зіскочила з ліжка та підбігла до вікна, яке виходило на подвір’я.

  Вона побачила як увімкнулося на їхньому подвір’ї світло та з будинку вийшов Роман накинувши на плечі халат. Брат підійшов до хвіртки та відчинив її. І щойно він це зробив як на нього накинувся Влад з кулаками. У Дарини перехопило дихання в першу чергу від здивування, а потім вже від хвилювання. Швидко накинула на себе теж халат і вибігла з кімнати. Біля вхідних дверей вона зіткнулася з Нікою, яка розгублено не знала що їй робити.

-Ніко, що відбувається?- запитала на ходу Дарина.

-Я… я… я не знаю,- змогла тільки відповісти.

  Дарина вибігла на подвір’я і хотіло було кинутися, щоб зупинити бійку та Роман жестом своєї руки дав знак, щоб вона не втручалася. А сам продовжував відбивати напади Влада, який почав кричати ще голосніше:

-Я навіть уявити не міг, що ти можеш опуститися до такої низькості. Заради власної вигоди перейти не тільки на погрози, а й на залякування безпорадної жінки…

-Ти мабуть точно з глузду з‘їхав. Взагалі не розумію про що мова йдеться. Може вгамуєшся та поясниш… Ти всю мою родину переполошив, налякав…,- Роман закашляв і Влад прибрав від нього свої руки якими тримав колишнього друга за халат.

-Не роби вигляду, що не знаєш про що я. Це ж ти хотів контролювати моє казино? Та знай я його зачинив назавжди, зав’язав з ним. І більше не буду відновляти його роботу. Ти зрозумів? А якщо будеш мені продовжувати погрожувати, то знай, я буду захищатися,- Влад витер кров на своїй розбитій губі.