Розділ 22

  Дарина зрозуміла Галину. Щойно Роман повернеться додому вона все йому розповість, нічого не приховуючи. Вона знала, що Роман подбає про безпеку Галини. Забезпечить її охороною. Сказати правду - це правильне рішення чим те, щоб мовчати та боятися. Це не вони повинні боятися, а ті злочинці. Так і буде. Галина зібралася з духом та наважилася на цей крок. Вона це зробила заради майбутнього своєї дитини. Бо не хотіла, щоб на ній висіло клеймо злочинниці. Так, вона зробила помилку, але тепер виявила сміливість зізнатися у цьому і була готова понести справедливе покарання.  І Дарина буде підтримувати Галину і буде завжди поруч. На те і потрібні подруги. Та це буде потім, а зараз вона мала зустрітися з Владом.

  Дівчина погодилася на цю зустріч, а тепер коли він ось- ось має за нею заїхати почали з’являтися сумніви. Чи правильно вона чинить? Чи може варто відмовитися поки ще не пізно? Розум говорив, що треба відмовитися, так не повинно бути, біжи поки ще є час. А серце не могло відмовитися, сказати ні. Бажання побачитися з ним, поспілкуватися, послухати його було наскільки сильним, що враз відігнала від себе всі сумніви та натомість з’явилося хвилювання. Щойно Дарина помітила машину Влада як нервове напруження почало щомиті наростати ще сильніше і сильніше. Та що це з нею? Відколи це вона почала так реагувати на нього? З того часу, коли… закохалася у нього.

  Дарина сіла до салону автомобіля, привіталася, намагаючись уникнути відвертого погляду, бо якось засоромилася, відчула як у неї почали палати щоки. Раніше, у його присутності їй не доводилося так ніяковіти, а тепер ось з’явилася ця сором’язливість, хвилювання. Саме зараз відчувала на своїй шкірі тих мурах про які скільки говорять та пишуть, той трепет, ті приємні нотки довгоочікуваних побачень. Влад їхав швидко, бо йому хотілося якомога скоріше опинитися на місці. Він теж відчував хвилювання і водночас радість через те, що вона погодилася зустрітися з ним, сидить поруч. Для нього це було неочікуваним рішенням з її боку, але насамперед, її допомога. Він то чудово розумів, що для неї це було непросто. Непросто переступити через закон на стороні якого вона була. А заради нього вона… порушила закон. Допомогла уникнути арешту чоловікові, який займався злочинними справами. А ще вона пішла проти волі свого брата, щоб допомогти йому. Хіба це не говорить про те, що він небайдужий їй? Вона йому теж небайдужа… 

-Я прийняв рішення зав’язати з усіма незаконними справами,- сказав Влад зупинившись біля дерев’яного будиночка,- більше ніякого ризику.

-Це правильне рішення,- Дарина була рада це чути та головне вона вірила йому,- можна і законним шляхом мати прибутковий бізнес.

-Згоден. Дякую, що попередила,- повторив він вкотре,- цей твій вчинок для мене багато означає і я його ціню. Пройдемо до будиночка, бо я приготував для тебе сюрприз.

-Ти обіцяв, що ми просто поговоримо, а ти вже … сюрприз вигадав… не треба було…

-Я хотів тобі віддячити. Дано, не ображайся на мене поки не побачиш сюрпризу. Добре?- він усміхнувся до неї  й від тієї усмішки вона вже була згодна на все.

-Пішли,- Дарина відчинила дверцята автомобіля та вилізла з салону.

  Він теж поквапився. Пішов попереду та зупинився перед вхідними дверми будинку.

-Невже знову будеш мені очі затуляти?- поцікавилася здогадливо.

-Вгадала,- Влад підійшов ззаду і своїми долонями затулив їй очі.

  Від його дотику вона відчула тепло, а від його подиху хвилювання раптом стало таким приємним. І якщо ще нещодавно, думала, що вони тільки поспілкуються. Скоріше так змушувала себе думати, бо їй насправді хотілося не тільки поговорити. Їй хотілося більшого. Вона хотіла, щоб він її поцілував, обійняв, скинув з неї одяг і вони б разом опустилися на ліжко. І якщо на початку зустрічі вона ще очікувала від нього якісь пояснення щодо його незаконної справи, то тепер якось було все байдуже. І це саме з того моменту, коли побачила його. Забулися відразу всі запитання, які вона хотіла поставити йому, щоб краще зрозуміти його. Щоб якось виправдати його у своїх очах.

-Тут обережно переступай, щоб не впасти,- сказав Влад нахиляючись ще ближче до її вуха продовжуючи тримати свої долоні на її очах.

-Гаразд,- чомусь пошепки відповіла вона,- згораю в нетерпінні побачити сюрприз.

-Ну тоді, будь ласка,- і він прибрав свої долоні змушуючи Дарину замліти від здивування.

  Всередині будиночку був зроблений ремонт, стіни були оббиті свіжою  дубовою вагонкою  на яких висіли картини з зображення водоспадів. А над каміном, висіли великі літери зроблені з червоних кульок. Дарина теж пошепки прочитала надпис:

-Дано, я кохаю тебе.

 Скрізь по будиночку були розставлені вази з польовими квітами. А на дубовому столі, який був розташований посередині кімнати стояла пляшка шампанського і два келихи. Цукерки, фрукти, печиво. Дівчина ніби зачарована дивилася на все усвідомлюючи те, що це зроблено спеціально для неї. Та найголовнішим було серед побаченого це його зізнання в коханні у такий незвичний спосіб.

-Дано, я кохаю тебе. І хочу бути з тобою,- сказав їй Влад упіймавши її погляд очікуючи як вона відреагує на його слова,- я закохався в тебе ще тоді коли ми були підлітками. Та я нічого тобі не говорив, бо гадав, що ти не сприймеш мої слова серйозно і взагалі не повіриш у мої почуття. Одним словом не зміг проявити сміливість. Коли я поїхав з міста і жив далеко, то продовжував кохати тебе. Але чомусь я був впевнений, що ти давно покохала іншого, вийшла заміж, маєш свою сім’ю. І тому я не маю ніякого права лізти у твоє життя зі своїми зізнаннями. І я почав переконувати самого себе, що мої почуття до тебе були навіяні міражем. А тоді коли я повернувся додому, то зізнаюся, що відразу і не наважився дізнатися як ти, побачити тебе. Гадав, що в тебе те життя в якому ти щаслива. То навіщо мені тривожити тебе, ворушити минуле. Та потім я все ж не витримав та дізнався. І зізнаюся, що був здивований дізнавшись, що ти вільна і ось-ось маєш повернутися після стажування додому. Я чекав, хотів тебе побачити. І тоді коли я побачив тебе у своєму ресторані мої почуття до тебе ожили і я зрозумів, що я так само сильно кохаю тебе як колись. Дано, я завжди кохав тебе, кохаю і буду кохати.