Розділ 21

  Дарина зайшла до офісу та привіталася з колегами. У неї було трохи часу перед приходом клієнта, який був записаний на дев’ять тридцять. І тому вона приготувала собі каву та дістала із шухляди столу печиво. Шкода, що не встигла поснідати вдома. І тепер доведеться замість повноцінного бутерброда їсти печиво. Подумала про Влада, водночас відганяючи відчуття провини перед братом. Яку відповідь дати Владові? Чи погоджуватися на зустріч з ним? От що її почало зараз турбувати насамперед. Без сумніву Влад буде їй дякувати за допомогу та почне виправдовуватися, чому займається незаконними справами. Дарина відпила каву продовжуючи розмірковувати. Вона то до останнього вірила, що Влад «дружить» з законом і не порушує його.  Та зараз чомусь для неї перестало це мати значення. Як з’ясувалося тепер, що вона і сама далеко не янгол.

 Та зараз не про це, а про те, чи погоджуватися на зустріч з ним. І тим більше, що сьогодні ввечері та й на вихідні їй не доведеться нічого вигадувати, пояснювати братові чому її не буде вдома. Вона вільна робити все що забажає не хвилюючись, що хтось щось помітить. Але в неї знову будуть таємниці від брата. Дарина зітхнула, покивала головою ніби проганяючи думки провини. Чи хоче вона зустрітися з Владом? Запитала в себе серйозно. Так, вона хоче з ним зустрітися попри всім аргументам здорового глузду. І це бажання наскільки сильне, що готова була зателефонувати йому в цю ж хвилину і сказати так. Неймовірно важко було пересилити себе і відмовитися від того чого хотілося насправді.

  До кабінету постукали, це був клієнт. Дарина відставила майже пусту чашечку і прибрав зі столу залишки печива.

-Проходьте, будь ласка,- запросила Дарина клієнта, який прийшов оформляти спадщину і вона повністю перемкнулася на роботу.

  Згодом, коли зустріч було закінчено Дарині зателефонував Влад. Він вже не витримував чекати від неї дзвінка і тому набрав її сам.

-То ми зустрінемося сьогодні?- запитав схвильовано він.- Ти вже прийняла рішення? Дано, не мовчи, не змушуй мене страждати, будь ласка…

-А ти що і справді там страждаєш?- жартома перепитала вона відчувши, як у неї піднявся настрій з той миті як побачила хто їй телефонує.

-Я тільки про це і думаю. Тобто думаю тільки про тебе. Не можу не думати про тебе,- сказав він.- То ти згодна зустрітися зі мною та поговорити?

-Так, після роботи можу з тобою зустрітися,- нарешті відповіла вона.

-Я заїду за тобою…

  До кабінету Дарини знову постукали і вона швидко закінчила розмову. Після його дзвінка, ніби крила виросли за спиною, ніби кров перетворилася в адреналін і там добре стало на душі. Їй здалося, що вона раніше не переживала наскільки гострих емоцій, після однієї тільки телефонної розмови. Такий інтенсивний сплеск відчуття, що за мить забула про всі свої проблеми. Невже тепер тільки один телефонний дзвінок від нього здатен так змінити її настрій?

   Та враз хороший настрій зник, щойно до кабінету зайшла Галина. Своїм приходом вона дійсно здивувала Дарину. Сьогодні точно не була налаштована побачити подругу. І навіть розгубилася, щойно побачила її у дверях. І як себе поводити та з чого почати розмову? Дарина швидко себе змусила опанувати. Підвелася із-за свого робочого столу та  підійшла до подруги, обійняла її:

-Галино, як все пройшло? – запитала роблячи вигляд, що їй нічого невідомо.

-Дано, я вагітна. Штучне запліднення мало успіх,- поділилася радісною новиною,- тому, можеш мене привітати.

-Звісно я тебе вітаю і рада за тебе,- Дарина запропонувала подрузі присісти і та присіла.- Може чаю тобі заварити? А ще у мене є печиво?

-Дано, я нічого не хочу та за турботу дякую,- Галина не відводила очей від Дарини спостерігаючи за тим, як вона теж присіла на своє крісло та який вираз мало її обличчя,- я хочу з тобою поговорити і запитати як пройшла зустріч з депутаткою Іриною Степанівною. Чи вдалося вам поладити?

-Не варто про це говорити… принаймні зараз, бо тобі небажано нервуватися. Поговоримо про це колись, згодом,- Дарина намагалася не засмучуватися.

-Я хочу поговорити про це зараз, бо не бачити мені спокою поки не дізнаюся,- сумно відповіла Галина.- І так скажи як пройшла та зустріч?

-Я не стала їхньою співучасницею, якщо ти про це,- коротко відповіла Дарина не вдаючись у подробиці.- Я одного не можу зрозуміти як ти наважилася на такий крок? Чесно, я не очікувала від тебе таких вчинків.

-Про що це ти?- та це запитання від Галини було недоречним.

-Я думаю ти здогадуєшся про що я.

-Мені потрібні були гроші,- почала виправдовуватися Галина,- бо це запліднення у приватній клініці дорого коштувало…

-Але це не причина, щоб порушувати закон,- заперечила їй Дарина,- можна було позичити в друзів, насамперед у мене, а також взяти кредит у банкові… та що завгодно в рамках розумного, але тільки не злочинним шляхом…

-Знаєш, мені вже тоді дійшло, що я неправильно дію. Вже після першої незаконної справи хотіла з цим зав’язати та вийти з їхнього кола, але не вийшло, бо вони мене почали шантажувати. Депутатка дала чітко мені зрозуміти, якщо я відмовлюся від подальшої співпраці, то вже взагалі більше не зможу працювати нотаріусом і що вона подбає про те щоб не одна клініка не погодилася прийняти мене. А так завдяки їй я була пацієнткою кращих лікарів. Розумієш?

-Я прагну зрозуміти тебе правильно,- Дарина намагалася зберігати спокій, не показуючи своєї роздратованості від зізнання подруги.- Галино, скажи мені ще одне. Навіщо ти мене вплутала у ці справи? Навіщо підставила? Навіщо ти зі мною так?

-Вибач Дано я вчинила нерозсудливо, підло. Але Ірина Степанівна запевняла мене, що ця справа, яка передбачалася буде законною. Ніякого порушення закону не буде. Я була впевнена, що ти будеш виконувати законні дії. Тому я тебе і попросила. Аби я знала, що знову планувалося щось незаконне, то б тебе не просила йти на ту зустріч замість мене. Зовсім не думала про те, що Ірина Степанівна могла дурити. А в тім я впевнена, що вона іноді планує одне, а потім перемикається на інше.