Розділ 17

-Неймовірно,- вигукнула Ірина Степанівна та відклала у бік свій смартфон.-  Отож, Дарино Миколаївно, ваш брат прокурор?

-Що?- землевпорядник підскочив на місці, а вслід за ним і його помічник.- Так справа не піде і ми про це не домовлялися. Ірино Степанівно, ваша необережність зіпсувала всі наші плани. Ми йдемо звідси.

  І чоловіки поспіхом покинули кабінет не забувши забрати свої папери. Депутатка не стала їх затримувати, а зачекала, коли вони зачинять за собою двері. І тільки тоді звернулася до Дарини:

-Невдала зустріч… Галина про це ще пошкодує... Пошкодує, що підсунула мені вас, сестру прокурора. Чим взагалі вона думала? На що вона розраховувала?  Невже хотіла, щоб нас викрили завдяки вам Дарино Миколаївно? А в тім яка тепер різниця. Галина буде жалкувати про це все своє подальше життя…

-Не треба погрожувати моїй подрузі,- Дарина поклала назад свої папери до свого дипломата водночас радіючи, що вона не стала співучасницею злочину.

-Що ви думаєте зараз робити? Зателефонуєте своєму братові?- Ірина Степанівна перейшла на погрожуючий тон,- раджу вам цього не робити і нікому не розповідати про те, що ви дізналися. Бо запевняю вас ви будете теж шкодувати… А знаєте, як я вчиню? Коли ви комусь щось розповісте, то відразу ж дізнаєтеся, що ваша подруга постраждала і побачите вже її тіло в труні.

-Я вас зрозуміла Ірино Степанівно,- Дарина зібралася йти відчувши як в неї похолоділо всередині від почутих слів,- я забуду про цей інцидент, щойно вийду з цього кабінету. І телефонувати нікому не буду. Але ви повинні обіцяти, що і пальцем не зачепити Галину.

-Домовилися,- відповіла Ірина Степанівна.

  Дарина вийшла з будівлі міської ради та зупинилася на ганку притуливши руку до грудей. Їй необхідно заспокоїтися і зібратися з думками. Важко було повірити, що Галина здатна на такі вчинки. Здатна порушити закон заради вигоди. Але ще більш болюче усвідомлювати той факт, що Галина хотіла підставити її, Дарину свою подругу. Втягнути в незаконні махінації. Як взагалі Галина на це наважилася, знаючи про те, що вона сестра прокурора.

  Дарина закусила губу намагаючись здолати прикрість і розчарування в подрузі. У людині, яку вона любила і поважала.  А ще, цей телефонний дзвінок, який допоміг їй, точніше врятував її. А може це зовсім і не її рятували, а депутатку. Скоріше за все так і є. Врятували Ірину Степанівну, тобто попередили, щоб та не зв’язувалася з нотаріусом за якою стоїть сам прокурор. Бо тоді без сумніву проблем би не уникнути.

  Отож, той хто телефонував добре знає її, Дарину і знає так само добре Ірину Степанівну. Знає, що вона, Дарина не змогла б співпрацювати з злочинцями і шукала б вихід із халепи. І Галина теж про це знала. Виходить, подруга навмисно відправила її туди, щоб можливо, за допомогою неї, тобто її руками покінчити з тими чиновниками і самій вийти з того кола.

  Зараз Дарина готова була негайно телефонувати Романові, бо приховування злочину це теж порушення закону. Та зупиняла погроза з боку депутатки у бік її подруги. Але це поки що. Бо вона обов’язково знайде вихід, щоб допомогти подрузі. І доб’ється того, щоб Ірина Степанівна зі своїми подільниками понесли покарання. Та насамперед треба подбати про безпеку Галини. Поговорити з нею, розпитати у неї, зрозуміти її. Тільки як же розпочати ту бесіду, коли Галина вже вагітна і їй не можна зараз хвилюватися. А ця відверта розмова буде аж занадто хвилююча…

-Ну, що звільнилася?- це запитання від Юри про якого вона забула повернуло Дарину до реальності. 

-Так я звільнилася, але Юра повір у мене зовсім немає зараз настрою взагалі з ким-небудь спілкуватися,- відповіла Дарина спускаючись сходами та зупинившись біля Юри.- Може перенесемо…

-Ображаєш мене Дано. Порушуєш свою обіцянку,- Юрій почав проявляти наполегливість,- будь ласка, Дано не треба знову ухилятися від розмови зі мною. Зрозумій, що ця розмова потрібна не тільки мені, а й тобі теж. Ця розмова дозволить нам переступити через минуле і жити далі.

-Юра, я вже давно переступила через минуле,- сказала на те Дарина,- а ти я бачу ніяк не можеш. Та знай, незважаючи на нашу розмову нічого не зміниться. Нам не бути разом.

-Я хотів би, щоб ми лишилися друзями,- поспішив запевнити дівчину Юра лукавлячи,- поїхали до кафе і там спокійно поговоримо, бо ось-так серед вулиці якось незручно.

-Добре, поїхали до твого кафе, бо ти від мене точно не відчепися,- із пересердям погодилася врешті-решт Дарина вірячи, що після цієї розмови її колишній наречений від неї все-таки відчепиться.

  Кафе, яке обрав Юрій знаходилося недалеко, теж в центрі міста. Та Дарині була насправді все одно до якого кафе йти і про що їй буде розповідати Юра. Її думки були не про це.

-Тільки ненадовго,- звернулася Дарина до Юрія, коли вони під’їхали до кафе,- мені треба встигнути на вечерю додому. Бо інакше Роман почне хвилюватися.

-Я тебе потім відвезу додому,- він увімкнув сигналізацію на автомобілі, а потім захотів вихвалитися перед нею та додав,- а мені сьогодні мабуть додому не попасти, бо вночі передбачається серйозна спецоперація. Планую упіймати злочинця на гарячому.

-Ясно,- Дарина не надала особливого значення його словам.

  Вони зайшли до кафе та сіли за вільний столик. Юра замовив чай та заварне тістечко, поклавши свій смартфон на стіл екраном до верху.

-Я такий радий, що ти погодилася посидіти зі мною та вислухати мене. Та в першу чергу хочу запитати чи з тобою все гаразд? Бо ти так засмучено виглядаєш, а точніше стала так виглядати як вийшла…

-Юра, зі мною все добре,- перебила його Дарина намагаючись уникнути подібних запитань з його боку,- так про що ти хотів мені розповісти. Я готова тебе слухати.

-Ти єдина дівчина в моєму житті, яку я кохав і кохаю зараз по-справжньому,- Юрій подивився їй у вічі та вона опустила їх,- я щовечора згадую ті часи коли ми були разом. І дуже шкодую, що перед весіллям піддався спокусі іншої жінки. Та знай, що та стерва навмисно заманила мене у те місце клубу. В буквальному змісті цього слова. І сама на мене накинулася, я від несподіванки відразу не зміг правильно відреагувати і послати її куди подалі. Повір, аби я не був на підпитку, я б нізащо нікуди не пішов з іншою жінкою. А так вона сказала, що їй потрібна допомога, вже і не пам’ятаю яка саме і я як дурень повівся, пішов за нею. І тільки ми залишилися на одинці як вона почепилася мені на шию, і саме тоді чомусь там опинилася Ніка. Ніби вони це навмисно влаштували, щоб нас розлучити. І коли Ніка тобі все розповідала то все перебільшила, говорячи про те що між нами вже відбувався той акт…