Розділ 14

  На другий день Влад зателефонував Дарині. Він намагався говорити спокійно та впевнено, рішуче діяти за планом, який встановив для себе.

-Моя Оленка хоче покататися на поні й тому я в суботу вирішив це організувати. І я тут подумав, що мені б було приємно аби і ти до нас приєдналася… і свого племінника з собою бери. Хай і він покатається на поні. Дітям буде весело та й нам буде добре,- сказав Влад,- і від Романа не треба приховувати куди ти йдеш, хай знає.

-Ти мене дивуєш. Чесно, останнім часом дуже дивуєш,- Дарина вирішила бути відвертою,- і я тебе зовсім не розумію.

-Дано, невже ти мене і справді не розумієш?- перепитав він.

-Отож, ти хочеш по-справжньому, щоб я все розповіла братові?- Дарина ухилилася від відповіді й поставила йому зустрічне запитання.

-Ну, не все звичайно, деякі моменти можна і приховати, але в принципі так. Я нічого такого поганого не пропоную через що варто нервувати,- і зробивши паузу Влад додав,- хочу знову, щоб я і Роман були друзями, а з тобою…

-Коханцями,- завершила за нього Дарина та поспішила увійти до своєї кімнати і зачинити за собою двері, щоб ніхто не зміг її підслухати,-це було неочікувано від тебе.

-Мене тягне до тебе так само як і тебе до мене. Чи ти будеш це заперечувати?- голос Влада зробився тихішим.

-Звичайно я буду це заперечувати,- Дарина змусила себе це сказати сівши на своє ліжко,- нікуди мене не тягне. Тож не треба собі там фантазувати. Зрозумів?

-А знаєш у мене бурхлива фантазія,- відчувалося, що він усміхається в телефон,- прямо зараз можу уявити та розповісти тобі, що я б хотів з тобою зробити аби ти раптом опинилася біля мене. Я б підійшов би до тебе ззаду і обійняв би тебе за талію притягуючи до себе так міцно, щоб ти відчула моє сильне бажання, яке викликаєш у мене…

-Влад припини…

-Поцілував би тебе у мошку твого вуха насолоджуючись твоїм ароматом і м’якістю твого волосся. А потім поцілував би твою шийку, а потім би розвернув би тебе до себе і…

-Влад, чуєш припини, бо я не стану з тобою більше розмовляти,- різко сказала Дарина, намагаючись заглушити у собі хвилю збудження.

-Як скажеш,- Влад видихнув, змушуючи себе зупинитися та заспокоїтися поки хтось із ресторанних працівників не помітив у якому стані знаходився зараз їхній бос, який сидів за столиком у кутку зали,- Дано, зізнайся, хіба ти після моїх слів залишилася байдужою і не відчула нічого?

-Ти так нахабно переходиш межу дозволеного…

-Даринко, а чому ми не можемо собі цього дозволити? Що нам хіба заважає? Чому ми повинні відмовлятися від того чого насправді хочемо один від одного? Не кажи тільки, що це через Романа,- Влад не збирався здаватися.

-Це не тільки через нього,- вирішила зізнатися Дарина,- а ще через те, що все так зненацька, все так спонтанно, що я навіть не встигаю усвідомлювати, що зараз відбувається.

-А що зараз такого відбувається?- Владу зовсім це не сподобалося.

- А відбувається те, що ти намагаєшся затягнути мене до свого ліжка,-Дарина сама собі здивувалася, коли продовжила розмову на цю тему,- таке відчуття, що ти ніби одержимий цим, що для тебе головне переспати зі мною. Що ніби після сексу повинно щось змінитися. Але правда у тому, що нічого не зміниться.

-А може і зміниться, може ми після нього більше ніколи не зможемо один без одного,- Влад не хотів визнавати поразку.

-Так прямо і не зможемо,- Дарина думала одне, говорила інше,- нам треба зупинитися і про все забути. Нам з тобою не бути разом. І мабуть… це наша остання розмова.

-Вибач, якщо я тебе чимось налякав, засмутив, - поспішив відповісти Влад після неочікуваної відмови,- вибач, мою відвертість. Пропоную почати все спочатку. Почнемо з романтики… тобто з дружби… То як?

-Не хочеш відступати ,- Дарину це розсмішило,-  а ти впертий, я то про це пам’ятаю. Та ти напевне забув, що я далеко не легковажна. Я не з тих хто при першому бажанні буду лягати з чоловіком в ліжко. І що для мене найголовніше правильна поведінка, яка відповідає моральним принципам… А ще я можу контролювати свої бажання і вчасно зупинятися.

-Дарино, я зрозумів. І вже шкодую, що проявив таку нестриманість. Зараз я пропоную тобі дружбу. Я цілком серйозно,- Влад жестом руки наказав офіціанту, щоб той ще приніс йому кави.

-Але спершу я розповім все своєму братові. Для мене має значення його думка. Та вона є очевидною і я про неї вже давно знаю. Бо ось цими днями, ще нещодавно він говорив, щоб я тебе обходила десятою дорогою.

-Знаєш, я передумав і ти нічого не розповідай Романові, я приїду і сам все йому розповім.

-Ну, тоді я тобі співчуваю,- і Дарина завершила дзвінок та відкинула у бік смартфон зовсім не повірила йому.

  Дівчина закрила своє обличчя руками та лягла на ліжкові. Вона думала про нього, про його наміри. Ненормальний, вирішила в кінці. Треба викинути його з голови, а то тільки про нього і думає останнім часом. Його наполегливість водночас і притягує, і насторожує, і… відштовхує. Хочеться втекти від його залицянь та не піддаватися його чарам. Він просто хоче сексу.  А вона? А вона взагалі нічого не хоче з ним. Це точно? Запитала знову сама у себе. Та в думках  не поспішала з відповіддю, з чесною відповіддю. Чи точно вона нічого не хоче з ним, чи все- таки хоче? Ще не так давно в неї до нього не було зовсім ніяких почуттів, а тут раптом такі бажання з’явилися. А які бажання? І про це запитала теж у себе. А бажання таке, що її почало тягнути до нього. Треба це подавити, вирішила Дарина. Треба опанувати себе і знову зробитися байдужою до нього. Бо чомусь вона була переконана, що Влад нещирий з нею. Що він ніби грається з нею і не більше. Впевнена, чомусь так і є, так підказував внутрішній голос, переслідувало саме таке відчуття. І коли він говорив, що кохає її, то вона на мить повірила. Та й зараз вірить. Та поміркувавши, вирішила, що то неправда. Нібито для чогось це йому потрібне, але для чого вона ще не розуміла.