Розділ 13

  Влад під’їхав до свого ресторану, зупинився на автостоянці, але не поспішав вилазити з салону свого автомобіля. Йому хотілося подумати. Подумати про неї, про те, що тільки-но відбулося. Погляд притягнули ключі, які лежали на бардачку і які вона відмовилася брати. А він то був переконаний, що вона відразу візьме їх. І в ту ж мить погодиться час від часу приїздити до того будиночку, щоб проводити час з ним в одному ліжкові. Та й сьогодні він думав, що вона не зможе зупинитися після його поцілунку, а захоче продовження. Був впевнений, що він пробудив у ній бажання близькості. Але виходить не наскільки сильно, як йому здавалося. Які сумніви її зупинили?

  Влад усміхнувся сам до себе, та потім щосили незадоволено вдарив кулаками об кермо. Він  був незадоволений тим, що його план провалився. План спокусити її. Зачарувати так, щоб вона шпигувала, дізнавалася в Романа, які там плани у поліції та прокуратури щодо нього. Невже він був здатний використовувати ту, яка йому по-справжньому подобалася. Так, Дарина не була йому байдужою і він говорив правду. І навіть, коли зізнавався їй у коханні зовсім не лукавив. Та на першому плані у нього стояло все-таки не кохання, а збереження свого бізнесу. Виходить, щоб зберегти бізнес він готовий пожертвувати коханням, жінкою, яка йому була небайдужою.

-Ну, як все пройшло?- запитав Віктор помічник, який був у курсі всіх справ Влада, коли той зайшов до свого кабінету.

-Поки що ніяк,- відповів Влад сідаючи за свій стіл,- відчуваю себе скотиною. Бо хотів використати ту, яка мені насправді подобається, до якої в мене є почуття.

 -Отож ти передумав,- Віктор теж сів у крісло напроти Влада поправляючи свої окуляри та чуб, який спадав йому на лоб,- тоді нам доведеться іншого шпигуна шукати. Але це так складно. Може все-таки…

-Не знаю, я не впевнений, що Дарина погодилася би шпигувати для мене. Вона не піде проти брата,- відповів йому Влад,- і я вже не хочу її змушувати це робити. Я взагалі шкодую, про те що в мене були такі думки. Знаєш Вікторе, я радий, що вона відштовхнула мене, що ми не переступили ту межу. Цим самим Дарина залишається у моїх очах той хорошою дівчиною, яку я завжди знав.

-Кохаєш її все-таки,- Віктор зручніше умостився у кріслі закинувши ногу за ногу.- І що з цим будеш робити?

-В першу чергу буду поводитися так як повинен поводити себе порядний чоловік.

-А ти хіба знаєш як це?- з насмішкою в голосі запитав Віктор, а потім зрозумів, що не варто було цього робити.- Вибач.

-Правильно, що просиш вибачення,- підвищив голос на нього Влад,-ти краще розповідай, як наші справи.

-Справи у ресторані нормально, ввечері очікуємо нових клієнтів які бажають зіграти, випробувати свою вдачу. Спочатку дамо їм виграти, ну, а потім… це ж така справа не завжди має щастити,- хитро посміхнувся Віктор,- головне залишатися у тіні. Знаєш, ще раз хочу тобі подякувати, що ти взяв мене у свою справу.

-Ти добре з нею справляєшся, тому я задоволений, що ти зі мною. На цьому все, закінчуємо ці балачки. Коли вийдеш попросиш, щоб мені кави принесли та бутербродів з баликом.

-Гаразд,- і Віктор підвівся та вийшов з кабінету.

  Влад відбив телефонний дзвінок, бо йому зараз зовсім не хотілося ні з ким спілкуватися. До кабінету постукали. Це була офіціантка, яка не затримуючись принесла каву та бутерброди і залишила все на столі. Все-таки непогано мати свій ресторан промайнуло у нього в думках. Можна з часом ще відкрити один, бо він все ж приносить непоганий прибуток. Але найголовніший та найбільший прибуток звісно, що приносить казино. Звісно, це казино можна узаконити, отримати ліцензію і воно стане легальним, але ж тоді доведеться платити податки. А так уся виручка, дохід та прибуток його і тільки його.

  Він все ж таки досить добре організував свій бізнес та влаштувався. Вигідно вклав свої раніше зароблені гроші у боях без правил. Адже він раніше саме таким чином заробляв гроші. А згодом і сам почав організовувати ті бої. І чималий капітал сколотив. І він би це і продовжував робити й не повертався б сюди додому незважаючи на свої глибокі внутрішні бажання. Та його почала переслідувати поліція і він ризикував давно опинитися у в’язниці. Та Влад вчасно закрив ту справу, забрав з собою доньку та повернувся додому.

  Повернувшись у рідне місто з донькою він ще не знав чим буде займатися, але вирішив тоді нічого протизаконного. Заради доньки не хотів ризикувати, бо чудово пам’ятав, що дивом врятувався. Так і було спочатку. Відкрив ресторан і ні про яке казино там і не думав. Та потім порушив обіцянку дану самому собі. Знову вліз у кримінал. І не тільки заради великих прибутків, а й заради того, чим йому виходить подобається займатися – незаконними справами. Йому подобається ризикувати. І тепер цей ресторан став ніби прикриттям для нелегального казино.

  Вже більше ніж пів року все йшло добре. Збільшувався потік клієнтів, а з ними й прибутки. Клієнти, через свою азартність втрачали багато своїх грошей - програвали. І поверталися знову і знову з надією виграти, зірвати великий куш, не думаючи, не замислюючись ні про що. Всіма ними керувала залежність від азартних ігор. Влад, коли дивився на гравців думав, що вони залежні від ігор, а він залежний від ризику. Не може спокійно собі жити, щоб нічим не ризикувати. Йому ніби подобалося гратися з законом. Не може, як з’ясувалося займатися спокійно ресторанним бізнесом і нікуди не влізати. Відкривши це казино він ризикував втратити все. І не тільки бізнес, а й слободу. Особливо тепер, коли поліція пронюхала про це казино. Адже поліція вже намагалася раніше накрити його та не вдалося. Але це поки що. Бо поліція просто так не здається і буде копати поки не докопається до суті, доки поки його не заарештує.

 -Можна?- до кабінету повернувся Віктор.

-Щось терміново?- перепитав Влад доїдаючи свій бутерброд з баликом.

-Так,- Віктор зайшов до кабінету та зачинив щільно за собою двері,- аби не так важливо я б не став знову тебе турбувати. Щойно мені поступила інформація, що поліція за рестораном встановила цілодобове спостереження.