Розділ 11

  Дарина насправді нетерпляче чекала, коли Влад передзвонить в офіс у справах. Їй хотілося з ним побачитися в супереч своїм внутрішнім переконанням. У неї було бажання дізнатися ще більше про нього, ніж вона вже знала. А також хотіла впевнитися в тому, що він все ж таки законослухняний громадянин своєї країни, а не злочинець як стверджував Роман. Їй саму себе було важко зрозуміти звідки у неї з’явилися такі бажання та вона і не прагнула над цим замислюватися.

  Влад не передзвонив, а приїхав особисто до нотаріальної контори та постукав до кабінету Дарини. Він хотів її теж побачити і в нього випала така нагода і він нею скористався. Владу хотілося дізнатися, як Дарина буде відноситися тепер до нього, коли дізналася, що він має доньку. Чи змінила вона про нього свою думку чи так і залишилася байдужою. Та чомусь був переконаний, що вона до нього не таке вже і байдужа, як намагалася це показати. Відчував з її боку зацікавленість ним і це його ощасливлювало.

-Можна? – Влад привідчинив двері кабінету.

-Проходьте,- відповіла вона не піднімаючи очей ставляючи останній підпис на папері,- сідайте, будь ласка, і зачекайте одну хвилиночку.

-Я готовий чекати цілу вічність,- відповів на те Влад сідаючи на стілець напроти робочого столу Дарини.

-Влад?!- Дарина від такої несподіванки навіть на мить завмерла дивлячись на нього.

-У тебе дивовижно гарні очі,- щиро сказав він упіймавши її погляд,- і ти виглядаєш чарівно, заворожуюче.

-Дякую,- відповіла смутившись, а потім запитала.- А чому не передзвонив, не попередив? Мене могло і не бути на місці.

-Я б зачекав…

-Цілу вічність?- усміхнулася вона.

-Так, мені подобається твоя усмішка,- Влад відчув бажання поцілувати її та відразу подавив у собі це бажання згадавши про те де він зараз знаходиться.

-Як Оленка? Чи вдало ви тоді погуляли?- поцікавилася Дарина.

-Ніяк не хотіла додому йти. Тому пообіцяв, що коли у мене випаде нагода, то я її знову привезу на той дитячий майданчик. А ти ще приведеш на нього свого племінника?- запитав з обережністю, а потім не дочекавшись відповіді додав.- Ми могли б знову зустрітися і так само посидіти на лаві та поспостерігати за дітлахами.

-Можливо, але обіцяти нічого не можу. А тепер перейдемо до справ. Так який ти будиночок хочеш купити?- Дарина зробила серйозний вигляд обличчя.

-За містом у селищі продається такий собі дерев’яний, невеличкий, затишний. І саме цей будиночок я і хочу придбати. Та для мене головне місце в якому він розташований. Я з продавцем вже обговорив ціну і ми прийшли до спільної згоди.

-Щоб оформити куплю- продажу потрібна не тільки твоя присутність, але й продавця теж. А ще потрібні документи, а ти як я бачу прийшов без них,- Дарині хотіло весь час спостерігати за ним та вона відігнала від себе цей прилив бажань.

-Я знаю. Та продавець наполіг на тому, щоб ця процедура відбулася у тому будиночку, який він продає. Не могла б ти поїхати зі мною та оформити все це на виїзді?- запитав.

-Це можливо. А чому продавець на цьому наполягає?- поцікавилася.

-Дідусь старенький, отож йому не  дуже хочеться кудись їхати. Відмовився, коли я йому пропонував, що можу привести-відвести,- та Влад не до кінця говорив правду, бо мав прихований мотив.

-Ну, добре. Залишилося призначити день і час зустрічі,- Дарина взяла до рук робочий блокнот.

-Я хотів би зараз, якщо звісно ти можеш.

-Можу... Дай мені декілька хвилин я зберуся і ми поїдемо,- Дарина встала із-за столу і почала збирати необхідні документи та складати їх до свого дипломата,- я Романові не стала говорити, що погодилася тобі допомогти.

-Правильно і зробила, бо він би розлютився. Хоча даремно Роман так лютує, невже думає, що я тобі можу зашкодити,- Влад склавши руки на грудях спостерігав як збирається Дарина,- я взагалі не розумію, чому він став до мене так відноситися. Ми ж раніше такими хорошими друзями були. Випадково не говорив тобі, яка причина такої неприв’язні з його боку в мій бік.

-Не вдавай, що не розумієш. І взагалі, я у ваші відносини не вмішуюся і які там справжні причини вашого конфлікту теж не знаю. Ну що ж, я зібралася і ми можемо їхати,- Дарина підійшла до дверей, але зупинилася помітивши, що Влад продовжує сидіти на стільцеві.- Я кажу, що можемо їхати…

-Між мною та Романом ніякого конфлікту не було. Розумієш Дано, ми взагалі не сварилися,- зізнався він підводячись.

-Ну тоді, мій брат не може сприйняти твій вибір життя. Він то переконаний, що ти займаєшся незаконними справами.

-А він увесь такий чесний та порядний…

-Мій брат такий,- з гордістю відповіла Дарина і водночас розгнівалася на Влада,- знаєш я передумала і не поїду з тобою. Звернися до іншого нотаріуса.

  Дарина повернулася за свій робочий стіл та сіла за нього поклавши дипломат. Її роздратувало те, яким тоном Влад почав говорити про її брата. Це було неприємно, а ще, чомусь з’явилася думка про те, що Влад і справді незаконними справами займається. І навіть, можливо зараз хоче і її в щось незаконне втягнути. За мить зникла довіра до нього.

-Я щось не те сказав?- Влад знову сів на стілець.- Вибач, не хотів нікого образити. Я поважаю Романа за те ким він став зараз. Я вважаю, що він найкращий і найсуворіший прокурор не тільки нашого міста, а взагалі всієї області.

-Мій брат чесний і порядний. Зрозумів?- Дарина не дивилася у бік Влада.

-Звісно, так воно і є. Невдало виразився,- Влад пошкодував за свою нестриманість,- вибач мені, надалі буду думати про що говорю. Просто мене дратує те, що Роман про мене не найкращої думки. Але ти маєш рацію говорячи про те, що це тільки мої та його справи і ми самі повинні з цим розбиратися і не повинні сюди нікого вмішувати, тим більше тебе.

-Правильно. І не треба у мене про нього нічого більше запитувати і цікавитися, що він і як він,- Дарина знову підвелася та осмикнула свою ділову сукню темно-зеленого кольору,- гаразд, поїхали.