Розділ 10

  Вже ввечері, коли вечеряли на кухні Дарина та Роман захопливо слухали Ніку, яка ніяк не могла нахвалитися своїм вдалим днем.

-Мої клієнти вже задоволені моєю роботою. А коли я роздрукую світлини, то знову з ними зустрінуся і тоді вже отримаю другу частину грошей. Ви це уявляєте, це моя перша зарплатня,- Ніка сяяла задоволеною усмішкою.

-Чи можна подивитися на ті кадри?- запитала Дарина, бо їй було дійсно цікаво.

-Звісно, ви будете у захваті. Я отримала неабиякий кайф від цього процесу,- Ніка подивилася на свого чоловіка, який не зводив з неї своїх очей,- тобі пощастило, що у тебе така талановита і творча дружина.

-Так,- погодився Роман та взяв до рук склянку з соком,- я тобою пишаюся кохана моя.

-Я хочу спати,- до кухні зайшов втомлений Даня і підійшов до своєї мами,- хочу спати.

-Він сьогодні набігався та нагулявся,- усміхнулася Дарина,- був слухняним.

-Пішли синку я тебе у ліжко вкладу,- Ніка встала із-за столу та взяла Даню за руку, а потім обернулася до Романа та Дарини додала,- я пізніше спущуся до вас із фотоапаратом і покажу вам свою роботу.

-Будемо чекати на тебе. Даня, на добраніч тобі та солодких снів,- Дарина підвелася та поцілувала сонного племінника.

-Хочу спати…

-Пішли любий.

  Коли Ніка з Данею вже піднялися по сходах на другий поверх Дарина вирішила зізнатися братові про те кого сьогодні бачила. І розповісти про що дізналася, бо їй хотілося поділитися цим з ним. А ще ніби хотілося цим самим сказати Романові, що Влад має доньку.

-Здивувала ти мене,- Роман ще налив собі соку в склянку вислуховуючи сестру, - але не тим, що він має дитину, а тим, що привіз її на майданчик та ще й гратися у пісочницю пішов. Але ти не повинна була з ним розмовляти.

-Романе, а як мені треба було себе поводить?- трохи роздратовано запитала Дарина.- Бігати від нього по всьому дитячому майданчику і весь час відвертатися. Чи як?

-Та, ні. Все правильно, ввічливість ніхто не скасовував,- відповів Роман,- просто я хвилююся.

-А чому ти так хвилюєшся? Не думаю, що Влад має наміри заподіяти комусь із нас шкоди,- Дарина знову встала із-за столу та почала прибирати брудний посуд та класти його до раковини, щоб помити,-ти про нього бачу зовсім поганої думки. Як же так?

-Якось так, зневірився я в ньому,- зізнався Роман,- не просто ж так твій екс-наречений справу на нього відкрив, має серйозні наміри довести його темні промисли. Займався б собі суто ресторанним бізнесом, а то захотілося великих грошей, от … казино те…

-Брате, а може у нього ніякого підпільного казино немає. Може у нього тільки ресторанний бізнес і є,- Дарині раптом захотілося заступитися за Влада,- а ви всі на нього напалися. Мабуть думаєте, якщо він раніше хуліганив був, то обов’язково зараз повинен займатися чимось кримінальним. А воно насправді нічого такого там і немає. Все –таки у нього донька і навряд би він ризикував потрапити до в’язниці.

-А чого це ти його захищаєш?- з підозрою у голосі запитав Роман.

-Я його не захищаю, просто виказую свою думку про нього,- Дарина намагалася приховати хвилювання і тому швидко почала мити посуд під краном,- як на мене… можливо… я гадаю, що можливо… Влад нічого спільного з криміналом немає. Він чесний бізнесмен, дбайливий племінник та батько.

-Скоріш за все, це ти б так хотіла, щоб було,- Роман незадоволено встав із-за столу та увімкнув газову плиту, поставив чайник.- Даринко, може ти закохалася у нього? Бо ти прямо в захваті від Влада.

-Нічого я не закохалася,- обурено відповіла Дарина домиваючи останню тарілку,- він мені байдужий у цьому плані… та взагалі у будь-якому плані. Романе, будь ласка, припинімо цю розмову. Я тільки хотіла тобі розповісти, а воно… трохи не посварилися. У нашій родині постійно сварилися через цього Влада і от знову.

-Вибач,- Роман винувато відвів очі від сестри діставши з навісної шафи чашки,- чайку зараз поп’ємо, кадри разом подивимося. Дано, зрозумій я всього-на-всього хочу тебе захистити.

-Я знаю і тобі за це вдячна,- Дарина витерла рушником руки та підійшла та обійняла брата,- я щаслива, бо маю такого брата як ти. Але запевняю тебе, що все буде добре. Влад не той чоловік в якого б я могла закохатися.

  На кухню повернулася Ніка зі своїм фотоапаратом і вони всі разом почали розглядати кадри обговорюючи їх та попиваючи чай. Вже майже опівночі порозходилися по своїх кімнатам. І Дарина знову думала про Влада. Вона намагалася відігнати думки про нього, але в неї це ніяк не виходило. Перед її очами стояло те, як Влад заходить на дитячий майданчик зі своєю донечкою. Він виглядав так привабливо в тій білій футболці, яка виділяла його накачані м’язи, смугляве тіло. Такий безстрашний, на якого навіть не кожен наважиться і подивитися. І за руку тримав маленьку дівчинку, свою донечку. Картинка вражає і викликає захоплення. Вона то Дарина помітила, як це привернуло увагу жіночу половину, які перебували у той час на дитячому майданчику. Деякі матусі навіть розгубилися роззявивши рота та одно поглядали у бік Влада. І вона не виняток, бо теж відчула те захоплення.

  Раптом зник увесь негатив, який нібито мала відчувати до нього і замість байдужості з’явилося те саме захоплення. З’явилося бажання впізнати його і… бажання знову побачитися з ним. Тому вона тепер без сумніву допоможе йому з оформленням документів. Тільки от чи правильно вона зробила, що не розповіла про це Романові. Все правильно вирішила, бо аби розповіла, то Роман не тільки це заборонив би, а мабуть би точно приставив до неї свого охоронця з поліції і став би ще ретельніше її контролювати. А вона цього зовсім не хоче.

  У понеділок прийшовши в нотаріальну контору Дарина привіталася з колегами та зайшла до кабінету Галини, яка схвильовано розмовляла по телефону. Дарина хотіла вийти, щоб не заважати та почекати коли подруга закінчить розмову. Та Галина помахала їй рукою і вказала жестом на стілець. Цим самим запросила подругу сісти та зачекати, коли вона закінчить свою розмову.