Розділ 9

  Сьогодні був вихідний день і Дарина не поспішала вставати з ліжка. Хотіла полежати, поніжитися і ні про що не думати. Точніше спробувати ні про що не думати. І тільки вона перевернулася на інший бік як у її кімнату постукали.

-Заходь,- запросила Дарина, гадаючи, що то Роман та помилилася, бо то була Вероніка.

-Сподіваюся, що тебе не розбудила?- запитала Ніка зайшовши досередини кімнати у гарному настрої.

-Я вже давно не сплю,- відповіла, - просто чогось не хочеться вставати.

-Вибач, бо мабуть я порушу твої плани,- Ніка сіла на стілець, що стояв під вікном.- Я до тебе з проханням, але спершу хочу з тобою поділитися неймовірною новиною. У мене сьогодні перше замовлення і вже через пів години я маю виїхати до клієнтів.

-Невже будеш весілля фотографувати?- запитала радіючи за Ніку Дарина, яка підвелася та сіла на своєму ліжку.

-Так, сьогодні я виконаю своє перше замовлення та отримаю свій перший дослід, а також аванс.  Теорію я пройшла, а тепер розпочнеться практика. Роман, теж на роботу пішов. У понеділок в нього судове засідання, тому хоче ретельно підготуватися, ще раз все перевірити, щоб виграти справу. А наша домробітниця Митрофанівна не зможе прийти…

-Я залюбки посиджу з Данею,- Дарина здогадалася про прохання Ніки,- мені це буде в радість.

-Дякую тобі,- Ніка підвелася,- він хотів, щоб його зводили на новий дитячій майданчик, той, що в міському парку збудували. Там круті гірки встановили, а ще батути, гойдалки... Зводиш?

-Звичайно, а потім зайдемо до кафе, морозива поїмо. Мені такі плани подобаються і я з великим задоволенням присвячу ці вихідні Дані. А тобі я бажаю успіху, їдь спокійно на своє замовлення і будь спокійна за сина. Усе буде добре,- запевнила її Дарина.

-Звичайно, що все буде добре, Дані подобається проводити з тобою час. А мій тріумф принесе мені таку популярність, що інші досвідчені фотографи будуть кусати нігті від заздрощів,- і Ніка задоволено і впевнено в собі вийшла з кімнати Дарини та поїхала на замовлення.

  Дарина швидко привела свій вигляд до ладу, а вже потім зайшла до кімнати племінника, який в цей час дивився мультики.

-Ну що, вимикай телевізор та будемо збиратися на майданчик,- сказала вона йому.

-Ура!- вигукну щосили Даня.

  Новий дитячій майданчик, який нещодавно побудували завдяки мерові міста був переповнений дітьми, матусями, татусями, дідусями, бабусями… Гарна літня погода сприяла приємній прогулянці. Даня відразу побіг на гірки де вже за хвилину здружився з іншими хлопчиками і вони разом почали гуляти.

 Дарина зробила пару знімків на мобільний телефон, бо вона щоразу фотографувала племінника, коли вони були на прогулянці. Хотіла зберегти спогади про ці приємні моменти життя.

-Даня, ти там обережно,- крикнула вона йому.

-Угу,- відповів він з висоти гірки, куди вже встиг знову залізти.

  Дарина усміхнулася та ще постояла пару хвилин біля гірки спостерігаючи за племінником, а потім пішла та сіла на одній із лав, які стояли по краю майданчика під деревами. Звідки було добре видно увесь дитячий майданчик. Від цієї прогулянки у Дарини піднявся настрій і вона повністю перемкнулася на Даню. Про Влада взагалі вирішувала більше не згадувати. Скоріше наполегливо постаратися це зробити. А навіщо про нього згадувати, щоб зіпсувати собі цей прекрасний настрій. Головне більше з ним не перетинатися і ніяких проблем.

-Води,- до Дарини підбіг племінник і вона відкупорила пляшечку з водою та дала йому напитися.

-Годинку ще погуляєш і будемо йти,- сказала вона йому,- підемо до кафе.

-А потім знову прийдемо сюди?- Даня сунув пляшечку з водою тітці у руки.

-А потім підемо додому. А завтра якщо захочеш знову сюди прийдемо,- заперечила йому,- не хмурся сонечко. Добре?

-Добре. Я побіг. Покличеш, коли йти,- і Даня вже за мить був на гірці

  Дарина тільки усміхнулася, але усмішка відразу ж і зникла з її обличчя коли побачила Влада, який теж прийшов на майданчик з дівчинкою таких років як і Даня. Він поправив дівчинці футболку та дав відерце з лопаточкою і вона побігла у пісочницю гратися з іншими дівчатками. Ну, а сам Влад попрямував у бік Дарини, яку теж помітив з самого початку тільки-но підійшов до майданчика. Дарина в недорозумінні дивилася на нього, гадаючи хто йому та дівчинка з якою він щойно прийшов. Мабуть донька, все ж вирішила Дарина. Тільки не зрозуміло, він же ніби казав, що вільний. Виходить обманув. Напевне одружений. Дарину переповнило роздратування від того, що він наговорив їй брехні, а вона повірила, що він і справді вільний і що вона йому подобається і що він хоче бути з нею. Принаймні вона так думала. А воно, мабуть хотів з неї зробити… коханку.

-Привіт,- Влад сів поруч та зняв сонцезахисні окуляри,- приємний збіг. І до речі, ти маєш гарний вигляд. Племінника привела?

-Так. А ти?- запитала з обережністю насамперед хвилюючись від відповіді, яку мала почути.

-А я привів свою принцесу. Оленка моя донечка,- відповів Влад скоса подивився у бік Дарини.- Здивована?

-Здивована скоріш не тим, що в тебе є донька, а твоєю поведінкою,- Дарина вирішила сказати те, що насправді про нього думала.- Як ти так можеш себе поводити по відношенню до своєї дружини? Посилаєш за її спиною квіти другій, говориш…

-Мати Оленки померла при пологах,- Влад перебив Дарину, не дав їй закінчити,- ми не були чоловіком та дружиною. Просто зустрічалися, задовольняли потреби один одного. А потім Таня завагітніла і сказала, що буде народжувати. Їй хотілося мати дитину, а ще їй хотілося, щоб ми одружилися.

-А чому не одружилися?- запитала співчутливо Дарина подивившись у бік дівчинки, яка ліпила пасочки в пісочниці.

-Мені просто з нею було добре і все. Я її не кохав по-справжньому,- зізнався Влад,- навіть тоді, коли вона мені повідомила, що чекає від мене дитину. Я навіть це не сприйняв серйозно. Гадав, що вигадує навмисно, щоб одружити мене на собі.