Розділ 4

-Так, я знав,- Роман зменшив швидкість автомобіля,- не хотів тобі псувати настрій, тому і приховав той факт, що Влад повернувся додому. Хотів відкласти на потім цю розмову.

-Його батько винний у смерті наших батьків, а він винний у тому, що  намагався з тебе зробити такого ж бешкетника, розбишаку, хулігана як він і сам був,- відразу ж обурено підвищила голос Дарина.

-Сестричко, ти знову за своє,- Роман намагався говорити спокійно,- у тому ДТП загинули не тільки наші батьки, а і його батько теж. Звісно, аби його батько не виїхав на зустрічну смугу всі були б живі. Але він же ненавмисно це зробив у нього тоді відмовили гальма, якщо ти пам’ятаєш.

-Не треба мені про це нагадувати, я все добре пам’ятаю, -Дарина намагалася заспокоїтися.

-А щодо до того хто що там намагався і хто кого куди хотів втягнути, то це мої з ним справи й не треба тобі про це взагалі згадувати та думати. Ти краще забуть про нього, бо вам все одно не бути разом.

-Та ми й не прагнули ніколи бути разом. Ні тоді, ні зараз. Між нами не було ніяких стосунків. Ми просто іноді спілкувалися, коли він приходив до нас додому гуляти з тобою. І все. Не розумію з чого ти взяв, що між нами була симпатія. Романе?

-Влад, був закоханий у тебе і я про це знав,- Роман зупинився біля їхнього будинку.

-А я в нього ні. І якщо чесно, то я про це і не знала. Зараз вперше від тебе це чую. Ми завзято спілкувалися, я йому довіряла і думала, що він не тільки твій друг, а й мій друг теж. Я думала, що він начитаний, порядний, не здатний на дурні вчинки… А він…  Як ти міг дружити з таким…- Дарина згадала як сильно вона була тоді розчарована дізнавшись, що цей Влад з поганих хлопців.

-Та нормальним він пацаном був, поки не зв’язався з тими покидьками,- відповів Роман.

-Це добре, що ти не послідкував його прикладу, вчасно зупинився та не став таким як він.

-Це тому, що наш батько мене аж занадто контролював і вчасно зупинив. І я йому буду вдячний за це все життя. Батько казав, якщо я порушу закон, то сяду до в’язниці, що він особисто про це подбає. Наш батько був суворим та чесним суддею. А ще він ні при яких обставинах не хотів, щоб ми, його діти псували йому репутацію спілкуючись не з тими людьми. Наш батько і Владові хотів допомогти. Одного разу перестрів його та сказав, щоб він припиняв возитися з тими хто порушував громадський спокій, щоб не брав приклад зі свого батька, який був зв’язаний з кримінальним світом. Та Влад не послухав, а тепер і сам став як і його батько,- Роман відкрив дверцята автомобіля,- прошу тебе, проходь мимо, коли побачиш його. І ні при яких обставинах з ним не розмовляй та взагалі, не дивися у його бік. Він віднині небезпечна людина. Поліція все робить для того, щоб його заарештувати й висунути йому звинувачення у тому, що він тримає в своєму ресторані підпільне казино. До речі, з ресторану якого я тебе забрав і належить Владу. Аби я знав, що ти підеш саме до того ресторану, то я нізащо тобі б не дозволив.                   

 Спати не хотілося, а скоріше не давали думки. Дарина крутилася, то з одного боку, то на інший. Намагалася себе зупинити і не згадувати Влада та чомусь не виходило. А він змінився, думала вона, змужнів, став ще привабливішим чим був у підлітковому віці. Тепер він став схожим на чоловіка, який виглядав впевнено та який знає чого хоче. Та й зачіску змінив, раніше, ходив з чубом, а тепер коротко підстрижено і легка щетина на його обличчі придавала йому спокусливої чарівності. І навіть шрам на його правій брові, який вона встигла помітити робив його ще привабливішим. А мускули ще зробилися більшими, хоч і тоді вони були у нього немаленькі.

  Дарина натягнула ковдру собі на голову змушуючи себе все-таки не думати як він виглядав раніше і як виглядає зараз. Це немає абсолютно ніякого значення для неї. Головне, не забувати, що за привабливою зовнішністю і дружнім спілкуванням ховається людина з поганими намірами. Дарина згадала, як колись вона думала, що Влад хороший, правильний хлопець, який добре вчиться, слухається батьків. Ну, так само як і вона і її брат Роман. Дарина ще й досі і справді не розуміла, як Роман міг дружити з Владом. Що їх могло пов’язувати? Невже, аби батько не зупинив Романа, не віддав його навчатися до юридичного, то він би теж був таким як Влад. Був би Роман злочинцем, бандитом, правопорушником та як завгодно, але тільки не прокурором. Невже тільки завдяки батькові Роман зараз на боці закону. Але це його історія. А яка історія її та Влада?

  Дарина встала з ліжка та підійшла до вікна. Відчинила його та сіла на підвіконні вдивляючись у нічну темряву. А в них-то ніякої історії- то і не було. Це тільки сьогодні вона дізналася від брата, що Влад був у неї закоханий. Дотепер цього і не знала і навіть не здогадувалася. А що б змінилося, аби вона знала? Та нічого, Дарина у цьому була переконана. Вона до Влада нічого такого не відчувала. Так, вони знаходили спільні теми для спілкування. Але це було невинне дитяче спілкування про улюблені фільми та ігри. Про те, хто які книжки прочитав та ще буде читати. Влад теж любив читати, як і вона і мріяв побувати у багатьох країнах. Цікаво, де він вже встигнув побувати? Але це не повинно її цікавити.

  Дарина встала з підвіконня та зачинила вікно відчувши прохолоду, яка мурахами пробіглася по її тілі. Знову лягла у ліжко, вкрилася ковдрою. Згадала, коли все змінилося і коли вона дізналася, що Влад зовсім не відмінник і зовсім не з тих кого ставляють у приклад. Тоді сиділа у вітальні та читала книжку, коли почула як батько вичитував Романа на підвищеному тоні, казав йому, щоб той більше не смів дружити з Владом.

-Тобі, що ні з ким більше дружити, що ти з правопорушником зв’язався. Чи може ти теж хочеш як він? То знай, я цього не дозволю, цьому не бути. Син судді повинен бути порядним, чесним, вихованим, добре вчитися і дружити з хорошими хлопцями із порядних сімей. А Влад, на жаль не з таких.  Я забороняю, чуєш сину, я забороняю тобі з ним бачитися і віднині його і ноги в нашому домі не буде. Зрозумів?