Глава 45

Все закінчилося в один момент. Я відчула, що Ардес важко дихав і вже ледве стояв, але разом з цим повітря ніби легше стало.

-Ардес,-першою заговорила я, але він не відповідав,-Ардес, з тобою все гаразд?

Та, схоже, я зрозуміла, чому він мовчав. Зараз він уже нормального зросту і не такий великий. Він подивився мені в очі. Вони вже були нормальними. Одну руку він поклав мені на щоку.

-Зі мною все гаразд. Ти краще скажи, як ти? Ти бліда і ледве стоїш.

І правда, якби він не підтримував мене за талію, то я б вже валялася на твердій поверхні. 

-Браслет,-заговорила я і підняла зап’ястя на, якому він був,-він забирає всі мої сили: магічні і фізичні.

Вже зовсім тихо сказала я і повернула голову в сторону, де був Каель. Він лежав і не рухався. Схоже, йому більше дісталося ніж нам.

«Я напевно зараз впаду», – подумала  я, та не встигла. Почулися кроки від коридору, і я вже перевела погляд туди.

Там я побачила дві знайомі фігури. У проході  стояли Ейріс і Фріст. Спочатку вони поглянули на нас з Ардесом, а потім помітили Каеля. Фріст підійшов до нього і перевірив, чи живий.

-Не дихає.

-Та чорт з ним,-сказала Ейріс і підбігла до нас.-Арія, з тобою все гаразд?

Я, правда, хотіла їй відповісти, та не встигла, бо в мене остаточно закінчилися сили, і перед очима все закрутилося і потемніло. Я не знаю, чи впала я, бо ще до того втратила свідомість.

Приходила до тями цього разу я вже не так важко, як попередні рази. Я чула голоси поруч зі мною, але не могла зрозуміти хто це саме. Потім почула, як закрилися двері.

Я спробувала відкрити очі, і мені це вдалося. Я зрозуміла, що лежу на ліжку в якійсь кімнаті, і поруч зі мною хтось сидить.

-Рія, ти як?-я цей голос впізнала одразу і повернула голову в його сторону.

-Я... я в нормі, голова вже не болить, а  що потім сталося і де ми зараз?

-Ми в гостях Ейріс та Фріста, скоро тут будуть інші. Вони й допомогли зняти тобі з руки браслет. Рієчко, я так за тебе злякався, коли взнав, що ти пропала. Потім ще й Кайра приголомшила новиною, яку ти хотіла мені розказати, що аж...

-Перетворився в дракона,-перебила його я.-Чекай, а як вони тут опиняться?

-Як мені пояснила Ейріс, коли ти пролила свою кров на той кристал, то з королівства спало прокляття, і всі, ті хто був статуями, нарешті повернулися до життя. Ти маєш сили йти? Бо, думаю, буде краще, якщо ти почуєш про все, що сталося, від Ейріс.

Я спробувала встати, але сили, схоже, ще не зовсім повернулися, що я ледь не впала, та мене підхопив на руки Ардес.

-Так навіть краще.

-Ти ж також стомився, давай я ще раз спробую пройтися.

-Повір, я за ці два дні, поки ти була без свідомості, повністю відновився і можу тебе носити на руках.

Що?? Я спала два дні. Жах, це якщо я стільки спала, то скільки пройшло часу з того моменту, як мене викрав Вендаріс? Поки я про це думала ми вже спустилися вниз і там лунали вже знайомі голоси. Ми зайшли у вітальню. Там усі обіймалися, а коли зайшли ми, то вже звернули увагу на нас.

-Давайте так: зі мною все гаразд, тому одразу перейдемо до головної теми – чому ж ми всі тут зібралися,-заговорила перша я, бо розуміла, що зараз будуть розпитування.-Ардес, посади мене на диван.

-Звичайно, моя принцеса.

Посадив мене на диван і сів поруч. Інші також сіли, видно, що вони переживають.

-І справді краще зразу все вияснити. Я перед вами всіма винна, особливо перед тобою, сестричко, і Арією.

-Не зрозуміла,-втрутилася мама.

Вона і справді не розуміла, бо ні я, ні Кріон не розповідали їм про це. І тепер вона, звичайно, буде здивована.

-Коли Кріон народився, в нього була велика сила, але коли цілитель його оглянув, то виявив, що ця сила з’їдає його зсередини, тому мені прийшлося забрати більшу частину цієї сили. Вона надійно зберігалася, та ви самі повинні розуміти: сила без носія стає неконтрольованою. І якраз коли вона стала найбільш неконтрольованою, Ліріс завагітніла, та ще й близнятами. 

Після цих слів я помітила, як мама зблідла, бо вона розуміла, до чого веде Ейріс і їй це не подобалось.

-Ейріс будь ласка, я не хочу чути те, що ти далі скажеш.

-Я повинна, Ліріс, ви повинні це знати. Так ось, коли я взнала про це, то я одразу пішла до цілителя, і запитала в нього чи зможе хтось з твоїх дівчаток це пережити. Наступного разу, коли тебе оглядав, перевірив і чи витримає хтось з них. Коли я наступний раз з ним розмовляла, то він сказав, про те, що одна з них витримає, і це виявилася Арія. Коли ти народжувала, я провела ритуал і силу перенесла Арії.

-А якби ти помилилася? І тоді вони обидві могли постраждати! І ти весь час мовчала. Як ти могла?-вже кричала моя мама і ледь не кинулася на неї, її стримав батько.

-Пробач, сестричко. Я коли взнала, що цей Вендаріс хоче нашкодити Арії, то я її вирішила врятувати і відправила на Землю.

-Ти не врятувала її, ти забара мою дочку в мене, підставила її під удар, і зараз вона через тебе ледь не постраждала. Хоча чому ледь? Вона постраждала.