Глава 41

-Ооо, схоже, за нами нарешті прийшли, а то б не зрозуміло скільки ще їх чекати потрібно,-посміхнувшись сказала кайра і пішла відчиняти двері.

Як і вона казала, за нами справді прийшли Ріан і Ардес. Тільки вони нас побачили, то застигли обидва, і тепер думай: це так наша краса їх вразила чи навпаки. Хоча, дивлячись на те, які ми красуні, навпаки бути не може. Тому я, посміхнувшись, підійшла до Кайри, поклала руку їй на плече і сказала:

-Кайро, ти просто неперевершена.

-Ріє, я зараз свідомість втрачу від твоєї краси,-зрозумівши мої слова, відповіла мені Кайра і посміхнулась.

І схоже, наші слова привели їх до тями, бо спочатку вони з не розумінням подивилися на нас, а потім, зрозумівши, і остаточно повернувшись в реальність почали виправлятися за свою реакцію.

-Ви і справді чудово виглядаєте,-заговорив Ріан, а потім додав:-Але для мене особливо красива Кайра.

Після цих слів вона посміхнулася і нарешті дала йому свою руку, і вони направилися на вихід.

-Ріє, ти дуже красива, для мене вкрай складно відірвати від тебе погляд,-промовив Ардес.

Я повернула голову до нього і помітила, що він і справді дивиться тільки на мене. А коли помітив, що я на нього теж вже дивлюся, взяв мене під руку, і ми також вийшли.

Поки ми йшли в велику зали, там де і буде відбуватися бал, то попереду нас солодка парочка щебетала про щось своє, ми ж йшли в повній тиші під руку. Так ми і дійшли до зали й зайшли всередину.

Коли ми зайшли, я схоже завмерла так само, як і хлопці нещодавно, бо те, наскільки тут красиво було, я не могла очікувати.

Тут вже були напевне всі студенти – тільки ми прийшли пізніше за інших. Де-не-де стояли столики: на одних було щось випити, а на інших – їжа якою можна перекусити. Всі були одягнені красиво: дівчата розкішних сукнях, хлопці костюмах, в яких всі виглядали, як джентльмени.

Поки я всіх розглядала, ми дійшли до наших друзів, які вже нас, схоже, зачекалися. Вони не розглядали тут нічого і поводилися спокійно, як не в перший раз. Хоча вони і справді на такому заході не вперше. Це я в перше тут, і мені все цікаво, а вони бачили все це не раз.

-Ми вже думали, що ви не прийдете, бо в вас є справи важливіше,-почала перша Аріса.

-Або ж вас викрали десь по дорозі, знаєте, як ми переживати почали,-весело сказав Кріон.-І схоже я знаю, хто точно ледве стримується, щоб це не зробити. Правда, Ардес?

-А... що ти казав?-не розуміючи, про що мова, перепитав Ардес.

Я повернулася і помітила, що він і справді не розуміє, що до нього говорили. Я посміхнулася і повернулася назад до інших.

-Кажу, ви спізнилися на один танець, так ще й пропустили промову ректора,-сказав Кріон зовсім не те, що того разу.

-Ааа... щось мені здається, нічого нового ми б не почули від них. А танець...-промовив останні слова якось задумливо і повернувся в бік музикантів. І в цей момент музика змінилася.-Ми надолужимо. Ти ж мені не відмовиш у танці, Ріє?

А я не могла йому відмовити. Навіть сперечатися з ним не хотілося. Може, то день такий, а може... це ритуал так вплинув на мене. І от не знаю, погано це чи добре.

Тому я вклала свою руку в його, і ми пішли до танцюючих пар. Сподіваюся, це не якийсь важкий танець, бо я ж геть не знаю досі, як тут танцюють. Але подивившись на інших і прислухавшись до музики, то зрозуміла, що це просто повільний танець.

Тому я поклала йому руки на плечі, а він свої – мені на талію, і ми почали танцювати. Відстань між нами була пристойна, але, схоже, що для нього надто велика, бо з кожною секундою відстань зменшувалася, але я нічого йому за це не казала.

Схоже він планував просто в тиші потанцювати, але мені все ж було цікаво, чому вони прийшли пізніше за інших.

-І все ж,-розпочала я,-чому ви з Ріаном прийшли так пізно?

-Давай не будемо такий чудовий вечір портити неприємною новиною,-відповів, дивлячись мені прямо в очі.

Але після цих слів мені ще цікавіше стало.

-Після цих слів ти мені тепер просто зобов’язаний розповісти, я ж буду мучитися, бо не знаю,-я думала, що своїми словами розряджу обстановку, між нами про цю новину, але схоже не вийшло, бо він одразу після моїх слів напружився і відвів очі.

-Ардес, що трапилося?-повернувши його голову в свою сторону, запитала я.

-Королівство Вогню тепер також у владі темного. Під час цього постраждав батько,-сумно і з нотками злості промовив він.

-Сильно постраждав?

-Трохи є, але зараз вже все гаразд. Тому ми й спізнилися: я допомагав батькам, а Ріан вирішив мені допомогти.

-А, Кайра. Вона знає?

-Ні, ми вирішили сказати їй про це завтра. Не хочу псувати їй бал, і ти не кажи.

Промовляючи це, слова він повернув голову в бік, а я за ним і помітила Кайру і Ріана, які весело про щось розмовляли. Їй і справді краще зараз не казати – хай веселиться, поки ще не знає.

-А де вони зараз?-запитала я, подивившись знову на нього. Після мого запитання він посміхнувся.