Глава 32

Я поглянула на кожного з них і зупинилася на батькові, ніби питаючи «я можу втрутитися?» він мені кивнув, тому я повернулася назад до Ардеса і сказала:

-Тому що ви своє щастя довірили іншим.

Після цих слів я рушила в сторону палацу, пройшовши біля тих, хто стояв біля входу, пройшла всередину і сіла, чекаючи на інших. Буквально через хвилину зайшли абсолютно всі і також сіли. Поруч зі мною сіли Кріон, Сайлен і Аріса. Вони справді думали, що зможуть втримати мене, щоб я не сказала щось лишнє. Я лиш поглянула на батьків, бо зрозуміла: більше ніхто не збирався починати розмову.

-Ми не прийшли до єдиної думки, вони в нас розділилися,-заговорив Вейл Аеріс.-Тому і не можемо сказати вам втішні новини.

-Чому ж,-взяла слово я,-у вас є для себе втішні новини. Ви вирішили, що ваші діти не годяться для щастя, нехай і далі страждають.

-Мила леді, ми для своїх дітей бажаємо тільки добра, і саме завдяки цьому рішенню вони не нароблять помилок,-сказав Ігніс Фламеріс.

-Ви впевнені, що бажаєте добре, а не ще більше псуєте їм життя?-сказала я і помітила як Тайрен Селмар хотів щось сказати, але не встиг, бо я знову заговорила.-Ви навіть у них не запитали, як їм буде краще або, як їм зараз. Ви вирішили, як краще буде вам. Ви не можете визнати, що багато років назад помилилися, погодившись на цей договір.

-Але так просто одним ритуалом все не виправиш. А ми не хочемо втрачати дітей,-заговорила Ліара Фламеріс.

-Але ви їх вже починаєте втрачати. Чи думаєте, що після того, як він порушив перші умови, то дотримається інших? Ви ж правите цілим народом, а зараз я від вас не чую жодних нормальних аргументів, крім того, що ви боїтеся.

-Правильно мила, ми боїмося за наших дітей,-продовжила розмову Ліара.

-Так ви їх тільки втратите. Я розумію, якби всі були проти, але половина вже погодилася. Що вам заважає, крім страху?

-Бо вони впевнені, що все пройде добре, а нам потрібні гарантії. Хто їх нам дасть?-схоже розмову я зараз вела тільки з Ліарою, але головне, щоб всі прислухалися.

-Таку гарантію дам вам я. Цей ритуал буду проводити я і хранитель Торіс Селгар.

Після моїх слів всі затихли. Ніхто більше не знав, що сказати, тому мовчали. Було видно, по ним, що вони задумалися, бо не впевнені, що мені можна довіряти. Тишу, на диво, порушив Ардес:

-Мені такі гарантії підходять, тому я згоден. Хоч і користі мені з цього ніякої, але так хоч інші будуть щасливі.

-Я також їй довіряю,-приєднався Сайлен.

І так кожен сказав, що готовий довіритися мені. Майже кожен.

-Гаразд, може, ми і справді надто категоричні, тому ми також будемо брати в цьому участь,-нарешті заговорила Тіара Селмар.

Тепер всі дивилися на Фламеріс і чекали на їхнє рішення. Від них зараз залежить, те як пройдуть наступні години. Всі сиділи тихо, чекаючи на вирок. А я була готова боротися далі: в мене в запасі було ще багато ідей, як їх вмовити. Але по інших вже було видно, що вони всі стомилися.

-Добре, але якщо щось піде не так – все негайно закінчиться,-нарешті сказав своє рішення Ігніс Фламеріс.

Видно було як всі полегшено видихнули.

-Якщо з цим вже все, то мені здається, краще трохи відпочити і набратися сил,-сказав батько.-Тому вам вже підготували кімнати, і вас проведуть. А Кріон і Ріє – ходіть зі мною.

Всі почали і справді розходитися по кімнатах, а ми втрьох пішли в кабінет, щоб поговорити. Але не розуміла, чому саме такий вибір: я б теж не проти була відпочити, але схоже цього зараз мені не дадуть.

Зайшовши в кабінет, ми всі сіли по місцях і чекали, поки той, хто нас сюди покликав, розпочне розмову.

-Покликав я вас, щоб ви відправилися по хранителя.

-Щось не можу зрозуміти, чому саме ми?-запитала я

-Ну, тобі потрібно з ним про все домовитися і взяти все, що потрібно для ритуалу. До речі, ти ж напевне ще не все прочитала, ти впевнена, що впораєшся?

Після його слів я згадала свій сьогоднішній сон і чомусь була впевнена, що це був саме той ритуал, який ми будемо проводити. Але кінець мені не сподобався.

-Все гаразд, я впораюся. Ми можемо відправлятися прямо зараз?

-Думаю чим швидше ми все проведемо, тим краще, бо зараз ще хтось може передумати. Тому в вас є пару годин, щоб повернутися разом з хранителем.

Після цього ми встали і почали переміщатися. Опинилися ми на тому ж місці, де і в перший раз, і почали йти потихеньку. Але ця тиша мені не подобалася.

-Про що ти там так думаєш?-намагаючись розрадити обстановку запитала в нього.

-Просто я думаю про Ардеса. Він вважає, що його істинної немає, і він про це так спокійно говорить, не знаючи, що ти поряд з ним.

-Невже розчарований, що не на його місці? Не переживай, все одно через деякий час розкажуть, що я насправді Арія, потрібно просто почекати.

-Ти так спокійно говориш, ніби це не ти якихось десять хвилин назад сперечалася з королівськими сім’ями. Ти ж боролася за наше щастя і відповідальність теж на себе взяла.