Глава 31

-Нам потрібно поговорити,-пролунав позаду знайомий голос.

Повернувшись, я побачила Ардеса. Він стояв біля дверей і дивився на мене серйозним поглядом. Надіюсь, він не прийшов сюди сваритися.

-Я справді був не правий, коли наговорив тобі багато чого лишнього, але я просто,-було видно, що йому важко говорити, бо він ніби переступає через себе,-хвилювався, ви і справді могли постраждати.

-Можливо, спочатку потрібно було заспокоїтися, а потім вже говорити. Як ніяк, але з нами нічого не трапилося, і з нами все гаразд.

-Погоджуюсь, я повів себе як дурак.

-Якщо на цьому все, то більше не затримую, я хочу відпочити.

Він ще раз подивився на мене і тоді вийшов. Я не думала, що він і справді прийде. Але не про це зараз думати потрібно. Я зайшла в кімнату, дістала папери і почала далі читати. Чим більше я занурювалася в папери тим сильніше я ніби віддалялася від реальності.

І за цим всім я не помітила, як заснула, а снилося мені те, як я проводжу цей ритуал: там стоять всі, і все було гаразд, аж доки щось пішло не так і артефакти не почали вибухати один за одним.

Я різко прокинулася і зрозуміла, що зараз ранок. Я встала, зібрала всі папери і вже хотіла починати збиратися, як згадала, що сьогодні вихідний. І думала вже лягти ще поспати, як у двері постукали.

Я відчинила: на порозі стояв Кріон, більше нікого, що дивно.

-Королівство води також вже під владою темного.

Як тільки я почула це, швидко зібралася і вже готова була відправлятися. Він також одразу переніс нас до батьків.

 Ми з’явилися біля вітальні і одразу попрямували на голоси. Зайшли всередину, пройшли і сіли біля Аріси. Спочатку я не могла зрозуміти, про що вони говорять.

-Нам потрібно щось зробити: за два дні вже захопив два королівства, що буде далі.-це був Тайрен Селмар.

-Але і напасти ми не можемо, він сильніший за нас усіх,-відповів йому Дорнваль.

-Спочатку нам потрібно повернути повну силу нашим дітям,-втрутився Вейл.

-Якщо ми зробимо як ти просиш, то вони навпаки стануть слабші, бо будуть мати слабке місце, тому це дурня-промовив Тайрен.

-Навпаки вони будуть цілими, і це додасть їм силу,-не погоджувався батько.

-Хто вам цю брехню сказав?-ніяк не міг заспокоїтися Селмар.

-Так, діти, вийдіть всі, нам потрібно поговорити без вас,-різко сказав Вейл Аеріс.

Я поглянула на нього,  ніби спитала: «ти впевнений?», але по очах було видно – він не поступиться просто так. Тому ми всі почали вставати і виходити.

Ми пішли в сад. Всі стояли мовчки і не знали, що говорити. А мені набридло стояти тому я просто присіла на траву. Всі спочатку здивовано подивилися на мене, але також сіли.

-Що сталося?-подивилася я на Ріана і Елору.

-Ми були в академії, коли нам прийшов лист від батька, що темний захопив королівство і вони зараз в Аеріса. Коли ми прибули сюди, то вони вже про щось сварилися, ми так і не зрозуміли через що,-відповів мені Ріан.

Я поглянула на інших і бачила: вони хочуть сказати, але не знають, з чого почати. Тому це на себе взяла я.

-Пам’ятаєте, я говорила за договір і за істинних?-запитала я в них вони кивнули.-Так ось, є один ритуал, як його можна розірвати. Для нього потрібно всі, хто брав участь в договорі.

-То виходить проти поки наші батьки... ну Фламеріс, бо вони ще поки про це не знають,-сказала Елора.

-Ну, на рахунок другого я б посперечався,-сідаючи біля мене, заговорив Ардес.

Я помітила і Кайру яка присіла біля Ріана. Він її приобняв. Цей ритуал і справді потрібен по-іншому ніяк. Я поглянула на Ардеса і не могла зрозуміти, чи тягне мене до нього, адже на мені договору немає. А він навіть не знає, що я Арія.

-Чому ви тут?-Запитав Кріон.

-Нашим батькам прийшов лист від Вейла Аеріса, і він там розповів, що сталося з королівством води, і що вони повинні прийти на серйозну розмову, тому ми також тут,-відповіла Кайра.

-Виходить, вся наша доля зараз залежить від того, чи погодяться батьки,-сказала Елора.

-Ну, думаю, в разі чого ми також втрутимося в розмову, адже це нам усім потрібно,-сказав Кріон.

-Мені, звичайно, це не треба, бо я тут своєї істинної не бачу, але гаразд, для вас пройду його,-намагався пожартувати Ардес.

-Ще не все втрачено, ми ж до кінця так і не знаємо, що сталося, тому, можливо, вона жива,-якось сумно заговорила Кайра.

Дивлячись на те, як вони всі згадали про Арію так і хотілося крикнути, що я тут і все зі мною нормально. Але я не могла це поки що зробити. Можливо після ритуал Ардес почне здогадуватися, але це мало ймовірно.

-Давайте не про сумне, бо я бачу: вам вже нічого не мішає сидіти тут і обійматися, знаючи, що не далеко наші батьки,-знову заговорив Ардес.

-А який вже сенс? вони все рівно вирішують там нашу долю, нам залишається тільки чекати,-спокійно сказав Ріан.

-Боже, таке відчуття, що ви тут зараз смерть чекаєте, аж не по собі робиться,-сказала я.