Глава 30

Я стояла посеред якогось будинку. Він був темний, вікон не було, але я помітила дзеркало і чомусь воно світилося. Підійшовши ближче, я побачила себе, справжню, без магічного гриму. І в наступну секунду на ньому з’явився напис.

«Я тебе знайду, я вже близько, бійся мене»

Я і справді спочатку злякалася, але буквально за секунду вже зібралася та заспокоїлася. Саме того, щоб я боялася, він і хоче, тому дзуськи йому, а не мій страх. Хай подавиться моєю впевненістю і спокоєм.

 Як тільки я про це подумала, все почало кружити, і в мене в голові промайнули слова «Нестерпне дівчисько», вимовлено це було злим голосом. Коли все перестало крутитися, я зрозуміла, що вже прокинулася. На вулиці ще було темно, але схоже сьогодні я вже не засну. Тому вирішила почати читати про те, як проводити ритуал – все-таки від цього я нікуди не дінуся.

Я прочитала тільки одну сторінку, але зрозуміла, чого тут так багато листків: тут усе розписано до дрібниць. А значить, я і справді буду читати це місяць, щоб усе  запам’ятати і зрозуміти, як проводиться ритуал.

Почитавши ще трохи, я зрозуміла, що пора збиратися. Я вирішила сьогодні раніше прийти на стадіон. А чому б ні? я все одно вже не сплю, а після читання в мене вже букви розпливатися почали.

Тому швидко зібравшись, я пішла на стадіон. Тут у такий ранній час ще нікого не було – так навіть краще, ніхто не буде заважати. І весь час, поки хтось прийде, я витратила щоб трохи потренуватися: фізично і трохи магічно.

Ці два аспекти мені допоможуть, коли я зустріну Вендаріса. Не можу ж я виглядати як слабачка. Про це я задумалася, поки читала, тому вирішила серйозно взяти за те, щоб стати сильніше.

-Нічого собі, ти вже тут,-пролунав голос Кріона за моєю спиною.

Я повернулася і помітила його і Елору. Вони стояли не далеко і дивилися на мене.

-Не хочеш допомогти? бо я ще в цьому новенька, тому може не все виходити,-проігнорувавши його слова, сказала я.

Він підійшов ближче і вислухав, що я хочу, і почав вчити. Вирішили почати з ближнього бою. Звичайно ж, у мене були проколи, і я опинялася на землі. Але і не все так погано було, бо я тільки вчуся.

За цим всім ми не помітили, як прийшли й інші, бо ми з Кріоном були надто зайняті, а Елора іноді також мені підказувала, як правильно робити. Я звернула на це увагу тільки тоді, коли відчула, що  на мене хтось дивиться. Піднявши очі, я почала шукати того, хто дивиться і знайшла.

Ардес, Кайра і Ріан заходили на стадіон. Саме перший мене пропалював поглядом, а я, зрозумівши це, забила на це, і ми продовжили далі.

-Знаєш, у тебе не погано виходить,-сказав це Сайлен, який підійшов до нас і простягнув воду.

-Ну, є для чого старатися, але це все ж не дуже добре.

-Не починай, ми всі таке проходили. Цьому не навчаються за один день. Та й у нас ще багато часу,-сказав Кріон.

Більше нічого сказати я не встигла, бо з’явився професор. Він подивився на кожного і затримав погляд на мені. Через секудну вже всі стояли в одну лінію, і ми почали бігти. Для мене це трохи важко, адже я вже потратила достатньо сил, але я витримаю.

Дивно було, що за все це заняття Ардес до мене не промовив жодного слова. Але так навіть краще – не хочеться спілкуватися з ним після тієї розмови. Хай спочатку вибачиться за те, що наговорив, а потім вже можна і говорити.

Потім ми пішли на наступне заняття з артефакторики. Ми прийшли туди першими і зайняли місця, цього разу біля мене сіла Кайра – ніхто навіть не сперечався, а вона і вибору не залишила Ардесу тому він сів збоку від нас біля Ріана.

-Слухайте, то що сталося? Бо спочатку за одними приходить радник короля, а потім інші від якогось листа теж зникають,-поцікавилася Кайра.

Після її слів усі, хто вчора був на тій розмові, переглянулися і повернулися в мій бік, ніби я маю вирішувати казати – їм чи ні. А я взагалі не хотіла сьогодні говорити. Тому заговорив Сайлен:

-Нічого страшного, просто захотів із нами поговорити, та й все.

Кайра кивнула на його слова і повернула голову в сторону Тарена і Каміри. Хотіла щось сказати але її випередила Елора:

-Я чула, що у вас якісь проблем і ви поки не можете повертатися в своє королівство.

-Так, але це скоро вирішиться,-спокійно відповіла Каміра.

Я також подивилася на них і зрозуміла вони не були спокійні, бо не знали, як це вирішиться. Та й ніхто поки цього не знав. Я помітила, що Кайра ще хотіла щось сказати, але я встигла штурхнути її в бік, і коли вона подивилася на мене, я похитала головою, і вона зрозуміла, що їх краще зараз не чіпати.

Через деякий час почали заходити інші, і почалося заняття. З’явилася професорка і почала розповідати, що кожен зараз собі буде створювати артефакт захисту. Всі погрузилися в роботу і більше ніхто не розмовляв.

Так і пройшло ціле заняття за створенням. Коли  все закінчилося, вона перевірила, в кого вийшло, і дозволила забрати свої роботи. І ми піщли в їдальню. Дійшовши, ми стали в чергу.

-Батьки сьогодні хочуть навідатися до королівства води,-тихо промовив мені Сайлен.

-А не надто вони поспішают? я ще толком нічого не знаю про ритуал.