Глава 29

-Як ви хочете це повернути?-також спокійно запитав Дарен Дорнваль.

-Є один варіант. Це ритуал, але для цього потрібні всі учасники домовленості, то ви погоджуєтеся на це?

-Думаю, давно потрібно було так зробити. Я вже давно зрозумів, що ми зробили не правильно.

-Ну ось, залишился тільки Фламеріс і Селмар,-прозвучали мої думки в голос.

-Можливо, я чогось не розумію, але чому ця дівчина все знає і присутня на цій розмові?-запитав Дорнваль.

Я поглянула на батька і зрозуміла, що краще б ці думки залишилися в моїй голові. Цікаво, як вони зараз викручуватися будуть.

-Ця дівчина – Рія Вейріс. І вона буде проводити цей ритуал, тому їй потрібно все знати і бути поруч, щоб проконтролювати все,-відповів він спокійно, ніби це була правда.

А я зрозуміла, що вляпалася, бо після цих слів мені і справді прийдеться проводити цей ритуал, а я нічого про нього не знаю.

-А зараз пропоную вам відпочити,-знову заговорив Вейл.-А я зараз ще поговорю зі своїми дітьми і відправлю вже всіх в академію.

Після цих слів він подивився на мене, і я зрозуміла, що говорити будуть зі мною. А інші – так, для компанії. Гості погодилися з таким розвитком подій і, схоже, повірили в те, що я справді буду проводити ритуал. Каміру і Тарена ми залишили в вітальні, а самі пішли в кабінет.

-Доню, ну ти хоч іноді думай, що говориш,-сказав батько, як тільки ми зайшли в кабінет.

-За сьогодні ти вже третій, хто мені це говорить. Ваші слова не допомагають. Вам просто вже слід змиритися, що я надто прямолінійна людина і я ще не привикла до цього світу, де потрібно постійно мовчати.

-Ти ж розумієш, що після цього ти повинна провести це ритуал, бо якщо вони тебе там не побачать, будуть питання.

-Але я ж навіть не знаю, що там потрібно робити, я нічого про це не знаю, як тоді проведу його?

Після моїх слів він підійшов до свого стола і почав там щось шукати. Діставши якісь папери, а їх там було не мало, він простягнув їх мені зі словами:

-Ось вся інформація по ньому, ти повинна все вивчити, щоб не було казусів і все пройшло ідеально.

-Та я це тільки читати місяць буду, вже не говорячи, щоб провести.

-Я вже про це подумав: поки ти будеш вивчати це,-він показав на папери,-ми будемо намагатися інших вмовити на ритуал і попрошу хранителя храму Балансу Торіса Селгара допомогти тобі в ньому.

-То може він буде проводити, а я просто допомагати?-з надією на те, що мені таки не прийдеться вивчати всі ці папери, запитала я.

-Ні, повір мені, після того, що я сказав і як вони думають, що в цьому ритуалі головна ти, тому це тобі він буде допомагати.

-А мені здається, що ви просто хочете закрити мене від інших.

-Це також, бо не зрозуміло, що ти наговориш, коли ми будемо домовлятися ще з двома сторонами, тому бери і вчи.

-А давай домовимося: якщо в вас не вийде, то ви дозволите мені також бути присутньою.

-Гаразд, але впевнений, ми впораємося,-сказав батько і сів в крісло.

-Ну да, ви коли будете йти домовлятися до Селмарів прихопіть з собою Кріона, може він як їхній майбутній зять пом’якшить кути,-не втрималася знову я.

-Арія, досить вже, нас чекають Тарен і Каміра, щоб відправитися в академію,-заговорив сам Кріон.

-Та ладно вам, я нічого такого не сказала, це була правда.

-Так, на сьогодні розмов і справді вистачить, йдемо, бо нас вже зачекалися,-сказав батько.

-Які ж ви всі нудні. Понятно, чому ви всі просто перестали спілкуватися, а не поговорили нормально між собою,-тихо проговорила я.

Ми всі пішли назад в вітальню, і по мірі того як ми наближалися, я почала згадувати за ті чотири стихії. Ну тут вже очевидно, що йому потрібна п’ята, але чому саме я. Є Кріон, він прямий спадкоємець, він сильний. Також він з легкістю міг забрати силу в Фріста, він також володіє такою силою. Я ж туди не відношусь.

-Так, станьте поряд, щоб ви всі потрапили в одне місце,-ці слова вивели мене з роздумів.

Я оглянулася: ми вже були в вітальні, і всі ставали один біля одного, я також підійшла до них, і за секунду нас вже огорнув вітер. Я на мить закрила очі, і коли знову відкрила, ми вже були в академії.

-То виходить, як тільки Рія з’явилася в академії, ваші батьки вже хотіли провести цей ритуал, але чому не сказали нам? ми ж ніби як допомагаємо один одному,-сказала якось сумно це Каміра.

Після цих слів всі подивилися на неї, я також. Ще я помітила, що ніхто не знає, що сказати. І, схоже, цього разу вже мені їх рятувати доведеться, щоб вони ще між собою не посварилися. Їм ще все життя потім разом жити, ще встигнуть насваритися, але не при мені.

-Вони не знали всього,-почала я, і всі вже обернулися на мене,-коли я тут з’явилася, їм тільки сказали, щоб були поряд і зі мною нічого не сталося, для них була така ж версія, як і для всіх.

-Камі, коли ми про це дізналися, ми не могли всього розказати, бо самі взнали правду разом з вам і від Рії,-підійшовши ближче, сказав Сайлен.