Глава 28

В кабінеті запала тиша. Ніхто не знав, як реагувати, бо таке сталося вперше, що хтось із них прибув до іншого королівства. І якщо розмірковувати над тим, що тільки-но сказали, в них якісь проблеми.

-Як цікаво. Ну що, підем привітаємся?-першою заговорила я, бо ця мовчанка могла затягнутися.

Ніхто нічого не сказав, а просто почали вставати і виходити з кабінету. Я йшла остання, бо, як-не-як, але я для них не принцеса, а просто дівчина якій допомогли.

Ось що цікаво: що могло в них статися, що вони прийшли за допомогою саме сюди? Хоча, якщо подумати, їм могли відмовити, бо ще не спілкуються.

 І поки ми йшли, а я в цей час роздумувала, то ми вже дійшли до вітальні, в якій вони сиділи. Ми всі зайшли, привіталися, як було потрібно, і сіли на диван, щоб розпочати розмову. Але і тут затягнулася мовчанка.

-То що в вас сталося?-нарешті заговорив Сайлен.

Після цих слів вони зиркнули на мене, і я зрозуміла, що вони не хочуть говорити при мені. Але, повагавшись трохи, все-таки заговорили:

-Сталася одна неприємність. Наше королівство зараз в загарбництві темного ворога. Ми навіть не відразу зрозуміли, що це напад, але встигли піти і навіть когось із людей забрали, нажаль, не всіх.

-То виходить, він напав на вас. Але чому? Ми ж усе виконали, як він просив,-сказав Вейл Аеріс.

-Він ще встиг нам сказати, що це за те, що ми приховуємо силу, яка належить йому, а саме Арію Аеріс.

Після того, як я почула своє ім’я, то здригнулася. Та чого він так помішаний на цій силі? Я вже скільки з нею, і поки нічого незвичного не помітила. То що ж він таке помітив ще в дитинстві?

Я подивилася на рідних – вони теж не розуміли, що їм робити, бо, з одного боку, я сиджу зараз прямо тут, а з іншого – про це ніхто не знає. Тому в них поки, схоже, тільки один вибір – брехати.

-Я не розумію, як ми її можемо ховати, якщо не знаємо, де вона,-цього разу слово взяла мама.

-Нам те ж це цікаво, але він чомусь так вважає,-сумно промовила Дарлена Дорнваль.

І, по суті, я б мала мовчати – все-таки я просто дівчини. Але мені справді цікаво, чому вони обрали саме королівство Вітру. Тому я таки не стрималася і запитала:

-Перепрошую, що влізаю у вашу доволі цікаву розмову, але все ж хотіла запитати: чому ви обрали саме це королівство, а не пішли до Вогню або ж Води?

-Ми й справді не знали, куди йти, бо думали, нас ніде не пустять. Але нам допомогла гадалка. Вона сказала, що якщо ми підемо сюди, нам тут допоможуть, бо вам від нас також щось потрібно, і ми обов’язково повинні вам  допомогти.-відповів на моє запитання Дарен Дорнваль.

-Так, і якщо погодимося, то будем тут у безпеці. І ще вона казала, що він піде й на інші королівства, а ваше стане прихистком для всіх,-додала Дарлена.

А все стає тільки цікавіше. Виходить, що він сюди поки не збирається сунутися, але й це не дає гарантії, що ми тут у безпеці, адже інші в академії.

Та тут заговорив Кріон, ніби читаючи мої думки:

-А Тарен  і Каміра вже знають про це?

-Так, ми їм надіслали листа, як тільки прибули сюди.

І після цих слів уже всі задумалися, ніби чекали когось. Можливо, вони зараз тут з’являться або просто відправлять листа.

Та тут ще постає питання: як правильно їм сказати, що від них хочуть?. Але, якщо подумати, то вони погодяться швидше, дивлячись на ситуацію.

 І поки всі роздумували, справді почулися знайомі голоси. До вітальні зайшли Каміра і Тарен та одразу пішли до батьків.

-Що сталося?-запитав Тарен.

-Чому ви тут?-це вже була Каміра.

Було видно, що вони двоє дуже хвилюються, бо не розуміють, що відбувається.

-Давайте ви зараз присядете, і вам спокійно все розкажуть,-втрутився Вейл.

Після цього вони і справді сіли також на диванчики  й почали слухати. Через те, що я відволіклася, то не одразу зрозуміла, що я вже виходжу з вітальні. Мене за руки вели Сайлен і Кріон, а попереду йшли батьки і Аріса.

-Потрібно їм м’якше повідомити про цей ритуал, який ми хочемо провести,-сказала мама, як тільки ми вийшли.

-Але виходить, що він вже порушив вашу домовленість, і вони легше погодяться на це,-висловила свою думку я.

-Я також так думаю,-підтримав мене Кріон.

У цей час тато наказав, щоб гостям підготували кімнати й зробили все так, щоб було комфортно.

-Невже так для майбутніх родичів стараєшся? Ну думаю, вони це оці...-не встигла я договорити, бо мені закрили рот рукою, і це був Кріон.

Коли він повернув мою голову, то я помітила, як ті самі майбутні родичі, про яких я говорила, виходять із вітальні. Цікаво, вони почули, що я сказала?

А вони, побачивши цю картину, зупинилися і не розуміли, чи все нормально. Я подивилася на батьків – вони щось дуже обдумували. Напевне, теж думали, чи почули вони.

-Ви вже все розповіли?-запитав батько. Вони кивнули.-Тоді давайте пройдемо назад, нам ще є що обговорити.