Глава 27

Я подивилася на радника – він стояв і чекав. Мда, вночі до короля, супер. Мені тільки аудієнції з батьком не вистачало. Хоча там, напевно, і мама буде.

-Ну раз король хоче нас бачити ще й проти ночі, чому б і ні,-сказала я.

-Я приходив раніше, але вас не було, тому доведеться йти зараз, бо він вас чекає,-спокійно сказав радник.

-Гаразд, ми зрозуміли, йдем,-сказав Сайлен.

Ми четверо пішли за радником, бо нам нічого більше не оставалося робити. І знову ми йшли в тиші. Так ми вийшли на вулицю і вже звідти порталом – прямо в палац. Там вже коридорами до кабінету. Коли ми зайшли всередину, як я і думала, там був не тільки батько. Ми присіли всі і чекали, що ж від нас так терміново хочуть батьки.

-Де ви були весь час, що мій радник не міг вас знайти?-запитав батько.

-По крамницях гуляли,-вже спокійно сказала я, бо поки ми дійшли сюди, я встигла заспокоїтися.

-Так довго?-це вже запитала мама.

-Так вийшло,-тихо сказала Аріса. Вона ще не відійшла від того, що сталося, а тут батьки покликали.

-Щось сталося?-певне, відчувши, що щось не так, запитав батько, а я подивилася на хлопці. Цікаво, чи розкажуть вони, що сьогодні сталося, чи промовчать про це.

-Нічого серйозного. Ви ж щось хотіли?-спокійно сказав Сайлен.

-Ну гаразд. Ми і справді покликали і чекали так довго не просто так. Перше про що ми хотіли поговорити: Аріє, тобі не можна було так відкрито говорити, що ти щось знаєш.

Так і знала, що однією з причин нашого візиту сюди – це мої слова, сказані в кабінеті ректора. Могли і щось інше придумати.

-Скажіть краще дякую, що я навпаки, з вами така відкрита. Та і так мало сказала. Повірте, в мене було бажання ще багато чого сказати.

Весь цей, час поки я говорила, я розслаблено сиділа на кріслі.

-Доню, ми переживаємо, що ти можеш потрапити в небезпеку, адже ми не знаємо, хто тебе тоді шукав,-сказала мама.

-Ну не шукав, а шукає. Та і я, в принципі, знаю, хто він,-тихо сказала я.

-В сенсі?-це вже запитав Сайлен.

-Що ви знаєте про Каеля Вендаріса?-запитала я, а в них очі по п’ять копійок стали.

-Чекай, це син того, хто намагався забрати силу у правителів і стати єдиним правителем?-запитала Аріса.

-Так от чого ти так ним цікавилася,-Це вже заговорив Кріон.

-Чому ти так впевнена, що це він? Можливо, ти помилилася. Він з того часу, як не стало його батька, не висовувався,-сказав король Вейл.

-Я його бачила не в живу, але це точно він. Через нього королівство Криги – це одна суцільна крига, закрита стінами, і люди там теж кришталеві статуї.

-Звідки ти це знаєш?-запитав Сайлен.

Після цього запитання мені довелося розповісти про свої сни, які були з самого початку, як я сюди потрапила, про книгу, про закляття і передбачення. Вони всі сиділи і уважно слухали мене. А на останок я все ж запитала, те що хотіла запитати, як тільки мова зайшла про це:

-Але ви ж його те ж в живу бачили. Він до вас приходив,-сказала я і подивилася на батьків. Вона застигли, бо не знали, що їм сказати.

-Чому ти так в цьому впевнена?-запитав тато.

-Це не впевненість, це факти, які мені прийшлося збирати, а потім докупи ще все це скласти. Тому давайте ви зараз нам розкажете, що він від вас хотів.

-Ти права доню він і справді приходив до нас. Але ми не знали, що це він, поки ти нам не розповіла. Обличчя ми його не бачили і імені також,-почав тато.

Але вже на самому початку в мене появилося запитання, яке я одразу ж озвучила:

-Якщо ви не знали, що це він, то чому Ейріс і Фріст знали його ім’я і хто він? Та і те, що він мене шукає?

Так я розказала і те, хто мене відправив на Землю. Вони перепитували мене пару разів, чи впевнена я в цьому.

-Чесно, не знаю, сам зараз задаюся цим питанням тепер. Але повернемося до розповіді. Він прийшов до нас через пару днів, як ти пропала Арія. Спочатку він здавався нормальним, але з кожною секундою я почав все більше відчувати його темну силу. Він питав про доньку, яка пропала. Розпитував усе, а потім почав погрожувати тим, якщо ми не перестанемо спілкувати і наші діти із іншими королівствами, то за однією донькою піде й інша, потім син.

-Виходить, погрожував,-сказала я всім вже відомий факт.

-Так. Ми спочатку не знали, що робити, але потім побачили, що до нас приходять повідомлення про те, що інші королівства відмовляються від співпраці із нами, і я зразу подумав про те, що до них, схоже, він також приходив. На наступний день зустрілися всі королі, і ми в підсумку домовилися про договір: ми більше один одного не знаємо, і наші діти також. Ну і про договір, який підписали діти.

-Ти ж розумієш, що такий договір був надто жорстоким.

-Так. І ти вірно раніше сказала: доля завжди буде зводити істинних, і ми не зможемо завжди прослідкувати за всім.-підтвердив мої слова тато.

-То ми і справді всі істинні, але воно в нас заблоковано?-запитав Кріон.