Глава 25

-До якого балу?-запитала я, бо бачила, що ніхто не збирався нічого казати.

Та коли я це запитала, всі здивовано подивилися на мене. І, схоже, я запитала про те, що тут мав знати кожен. Треба було потім в Аріси запитати.

-Де ти жила, що не знаєш про бал, який кожного року проводиться в академії Елементаліс?-сказав Ардес і подивився на мене здивовано.

-Де жила – вже не живу, тому питання залишається відкритим.

-Цей бал, як сказав Ардес, проводиться кожного року. Це бал для студентів перед екзаменами і зимою,-почала пояснювати мені Кайра.-Чекай, це виходить, якщо ти не знала про бал, то в тебе і плаття немає. Це потрібно терміново виправити.

-Та пустяк,-сказала я.-Просто не піду на нього – і все.

-Е ні, так не піде. Як не дивно, я з Кайрою згодна, тобі потрібне плаття,-сказала Аріса.

-Я пропоную сьогодні сходити,-втрутилася в розмову Елора.

-Ну, якщо вже всі йдуть, то я з вами. Не хочу тут сидіти сама,-сказала Каміра.

-А от мені цікаво: чи не проти цього наші наставники і що буде, коли люди побачать, що принцеси різних королівств, які не спілкуються, ходять разом по магазинах і шукають якійсь дівчині плаття?-сказала я і подивилася на кожного по черзі.

-Ти вже сама придумала, чому ми будемо ходити разом – для того, щоб знайти тобі плаття,-знову заговорила Аріса.

-Ми-то не проти, але, думаю, краще в місто вам виходити ненадовго,-спокійно сказав Сайлен.

На цьому наша розмова і закінчилася. Ми доїли і пішли на пару з бойової магії. Сьогодні вона проводилася в тренувальній залі. Зайшовши всередину, ми спочатку просто стояли, але потім мене Ардес ошелешив своїми словами.

-А давай, Ріє, перевіримо, яка в тебе сила магії.

-Як ти хочеш це перевірити? Чи, почекай, хочеш стати для мене живою ціллю?

-Щось типу того. Зараз станеш навпроти мене, а я створю щит навколо себе і побачимо, як швидко ти зможеш його пробити,-пояснив він мені.

Я не стала сперечатися, стала навпроти і помітила, як його огортає чисте полум’я і він стоїть у ньому. І я в якійсь мірі так задивилася на нього, поки мене не штовхнув Кріон, щоб я прийшла до тями.

-Сестричко, невже він тобі починає подобатися? Вже не так бісить?-тихо сказав він це мені на вухо.

-Не мели дурниць, я на полум’я дивилася, а не на нього.

-Ну-ну, так я тобі і повірив.

-Мовчи вже.

-Вейріс, ти збираєшся щось робити чи так і будеш стояти і дивитися?-сказав Ардес.

Як тільки я почула це прізвище, то здригнулася. Мене тут рідко хто так називав, та і він теж. І тільки зараз я помітила, що інші студенти зібралися навколо нас, бо їм було цікаво. Та тільки я хотіла щось зробити, мені цього просто не дали.

-Ви що, вирішили витратити всю силу перед заняттям? Що мені тоді з вами робити?-почули ми голос професора Рогана і обернулися.

-Професоре, це ж багато сил не забере,-сказав Ардес.

-Вже почалася пара, тому стали всі в лінію, швидко!-крикнув професор.

Ми всі стали, як він і сказав. А далі почалося знущання, бо він нас ганяв, потім у хід пішла магія. Тому стомлені ми виходили з зали і пішли в гуртожиток, щоб змінити одяг і піти в місто. Хоча я б краще вже не пішла на той бал.

Зібравшись, ми з дівчатами зустрілися і пішли в місто. Хлопці залишилися в академії, але сказали не затримуватися. Ми йшли, і я дивилася на нові краєвиди, які змогла нарешті побачити. А то думала, що, крім академії, так нічого і не побачу.

Так ми пройшлися по кількох крамницях і так нічого і не знайшли. Мені нічого не подобалося, дівчатам також. З такими темпами ми вирішили зайти в кафе і перекусити, бо ми вже довго ходимо і знову трохи зголодніли.

-Є ще в когось якісь ідеї, в яку крамницю можна зайти? Бо я вже не знаю, куди ще піти, щоб там точно знайти плаття,-почала Аріса.

-Тут треба подумати,-сказала Елора.

-Це ж потрібно ще знайти таке, яке їй підійде, бо в нас і часу залишилося небагато,-втрутилася в розмову Каміра.

-Та ладно вам, я вже казала: давайте я просто не піду нікуди – і все,-сказала я.

-Ні, ти туди підеш, і плаття ми також знайдемо. Час у нас ще є,-заговорила Кайра.

-Та ми вже, здається, у всіх крамницях були,-знову сказала Елора.

-І пошити також вже не встигнуть за один день,-висловила думку Аріса.

-Слухайте, а я думала, ви не можете спокійно говорити, а тут таке відкриття. Правильно кажуть, що біда зближує людей,-сказала я і подивилася на них.

-Точно! Згадала!-викрикнула Кайра так, що деякі люди на нас озирнулися.

-Ти чого так кричиш?-сказала Каміра.

-Ми не були ще в мадам К’юрі. Так, пішли швидко!

І всі почали збиратися, бо, схоже, ми і справді там ще не були. Тому, підійшовши до якоїсь крамнички, над якою світилася назва «Мадам К’юрі», ми зайшли всередину і почали дивитися різні плаття. Я якісь міряла, але все було не те.