Глава 24

-Справді пропала? Прикольно,-спокійно сказала я і в цей час почала думати: сказати правду чи вигадати щось. І я зупинилася на другому варіанті. Тепер залишилося тільки придумати, де я знайшла книгу, яка давно вважається загубленою. Точно, це ж книга.

-Я зараз серйозно, звідки вона в тебе?-сказав Ардес і дивився мені прямо в очі.

-Та вона не сильно ховалася, я її в бібліотеці знайшла. Думала почитати, але там тільки пусті сторінки,-впевнено сказала я.

-В бібліотеці? Ти зараз серйозно?

-Так, серйозно. Я її знайшла в бібліотеці. Тобі що, по два рази потрібно повторювати, бо зі слухом погано?

Він ще трохи подивився на мене, відкрив книгу і почав гортати. І, схоже, те, що йому показало там, не сподобалося.

-Дивно, нічого не виходить,-сказав Ардес.

-Я пам’ятаю, мені мама розповідала, що потрібно уявити королівство, і це не може бути якась випадкова людина,-сказала Елора.

-Та й книга сама обирає, кому показувати передбачення,-додав Кріон.

Вони всі підійшли до Ардеса і почали роздивлятися книгу, іноді кидаючи на мене погляди. Їм що, зайнятися нічим?

-Книгу потрібно показати хранителю. Я зараз же відправлюсь до нього, і книгу я також забираю,-сказав Ардес і вийшов з кімнати.

-Ну, думаю, розмову на сьогодні закінчено,-сказала я.

І ніхто навіть не заперечив, а почали виходити. Залишилися тільки Кріон, Сайлен і Аріса. Сказали, що прийшли ще до мене для того, щоб трохи потренувати мене в магії. Тому ми всі пішли в тренувальну залу. Ми там пробули досить довго, і в мене майже все виходило. Тому, коли повернулася назад у кімнату, одразу лягла спати.

Цього разу мені нічого не снилося, і для мене це було дивно. Тому, прокинувшись, я почала збиратися, і коли вийшла з кімнати – застигла На диванчику сиділи Кайра, Ріан і Ардес. Я думала, зараз пройду спокійно і піду на тренування, але не вийшло.

-А привітатися не хочеш? Ми, взагалі-то, тебе тут чекаємо,- роздратовано сказав Ардес.

-Я хіба просила мене чекати?

Як тільки я це сказала, всі почали вставати і підходити до дверей, і тільки тоді мені відповіли на запитання.

-Після того, як я став твоїм наставником, ти повинна бути постійно поруч зі мною,-сказав він, дивлячись мені в очі.

-То в мене тепер власний охоронець з’явився чи дракон, який буде постійно ходити поруч і бурчати?

-Вибирай сама. Але поки ти в академії, я маю знати кожен твій крок.

На це я йому нічого не відповіла, а просто пішла. Прийшли ми вже тоді, коли там всі стояли, навіть професор. Але добре, що тренування ще не почалися. Тому ми спокійно стали біля інших.

І все тренування цей дракон був поруч, ніби якщо відійде, то я щось витворю або втечу. Хоча про втечу я справді почала задумуватися. І з такими думками я йшла на пару з історії магії. І біля мене знову сів дракон, який мене дратує. Досі не можу зрозуміти, чому саме він став моїм наставником.

-І так, студенти, сьогодні ми поговоримо про революцію Вендаріс,-сказала професорка Фаела.-Як ви знаєте, Грейн Вендаріс хотів об’єднати всі види магії в собі і намагався забрати її в тодішніх правителів. Деякі з них не вижили після його темряви...

Вона розповідала ще багато чого. Я, правда, старалася її слухати, але постійно відволікалася на свої думки. Бо зараз я не знала, що мені робити. Я стільки всього взнала за пару днів і думала, чи старатися спокійно жити і не видати, що я Арія, або ж щось зробити. Бо якщо сам себе не врятуєш, то ніхто не врятує.

-...кажуть, у нього ще був син Каель Вендаріс, який успадкував його силу і намагався продовжити його справу.

Як тільки я почула це ім’я, в мене весь світ перевернувся.

-А де він зараз?-запитала я і, помітивши, що всі якось дивно дивляться на мене, вирішила пояснити:-Ну просто, якщо він намагався продовжити справу батька, то його мали хоча б у в’язницю посадити.

-Ви праві, леді Ріє, але зараз ніхто не знає, де він. Після того, як його батька знешкодили, він пропав. Його намагалися знайти, але все без результатів.

-То виходить, він зараз десь ходить і, можливо, готує план помсти? А його взагалі хтось шукав, чи подумали, що він не несе загрози, і забили?

-Наскільки мені відомо, його і справді зараз не шукають, бо вважають, що він не несе загрози,-якось сумно сказала професорка.

А я задумалася, чи може це бути той Каель, який погрожував королівській сім’ї, заморозив і відгородив ціле королівство і для чогось шукає мене. Мда, весело. Але ніяк не можу зрозуміти, навіщо йому саме моя сила.

Та поки я все це думала, відчула, що мені хтось на ногу поклав руку. І це, звичайно ж, був Ардес. Я хотіла забрати його руку, але в мене нічого не вийшло.

-Чому тебе ця тема так зацікавила?-запитав він.

-Прибери свою руку, а то залишишся без неї,-постаралася загрозливо сказати я. Але він, навпаки, сильніше стиснув мою ногу, і в мене потроху з’являється бажання його прибити, бо щось забагато він собі дозволяє.

-Ріє, я ж просто запитав, а ти вже чимось незадоволена.