Глава 23

Заглянувши обережно під подушку… Ну, а може там якийсь артефакт, що зараз вибухне, тому потрібно обережно. Але коли я вже забрала подушку повністю, то помітила там книгу зі свого сну, яку я так і не встигла випробувати, бо прокинулася.

Цікаво, як вона тут опинилася. Неможливо, щоб книга зі сну виявилася реальною. Хоча, як сказала Ейріс, я пов’язана із цим місцем закляттям, то, можливо, через це ця книга зараз у мене в руках.

Ну гаразд, ще б згадати, як нею користуватися. Якщо не помиляюся, потрібно уявити те королівство, про яке хочеш побачити пророцтво. Ну що ж, спробуємо.

Я відкрила книгу і почала уявляти королівство Криги, але це було досить важко, бо я бачила його тільки в кризі. Але фантазія в мене хороша, тож не важко було уявити вулички без криги, палац, будинки.

І в мене спливла картинка: я стою в палаці, в тому, що гуляла у сні. Там стояла Ейріс, біля неї чоловік — напевне, король Фріст, і ще якийсь чоловік. Він сидів у кріслі, ніби це він там король, а не гість. Обличчя я його роздивитися не могла, але змогла зрозуміти, що він середнього зросту. Вони про щось розмовляли, тому я прислухалася.

-Ну так що, Ейріс, розкажеш, куди ти поділа дівчинку?-запитав той чоловік у кріслі.

-Не розумію, про що ти, і про яку дівчинку йде мова, не підкажеш?- спокійно відповіла Ейріс.

-Не придурюйся, ти прекрасно знаєш, про кого я. Твоя племінниця – де  вона? Не випробовуй моє терпіння,-вже роздратовано сказав чоловік.

-Каель, тобі вже сказали, ми не знаємо, де вона,-втрутився в розмову король Фріст.-Нам тільки за пару хвилин до того, як ти прийшов, повідомили, що вона пропала.

-Фріст, я знаю, що до цього причетна твоя кохана. Тому запитаю: що вам дорожче – якась племінниця, про яку ви скоро взагалі забудете, чи все королівство разом із вами?-загрозливо сказав цей Каель.

-Про що це ти зараз і що взагалі за вибір такий?-вже трохи схвильовано запитала Ейріс.

-А про те, що я вам поки що даю вибір. Потім такого не буде. І ви правильно мене зрозуміли. Тому запитаю ще раз: де ваша племінниця?

Було видно, що Ейріс не сподобалося обирати з такого. І вона думала, як правильно вирішити цю проблему, щоб не постраждали невинні люди.

-Так, заховала її я. Але вона відправилася в інший світ, і я не знаю, в який саме – це був випадковий портал, тому я не знаю, де вона.

-Ну що ж, це твій вибір, Ейріс.

Як тільки він сказав ці слова, він встав, і навколо нього почав з’являтися чорний дим. Ось це мені взагалі не сподобалося, і я дуже надіюся, що він на мене не подіє. Помітила і те, як це не сподобалося і королівській сім’ї: вони спробували протистояти, але в них нічого не вийшло, і вони стали кришталевими статуями.

Не так я собі це уявляла. Хоч і розумію, що це було давно, але моторошно: ці ж статуї там десь стоять, і я їх не бачила, коли була в палаці, бо не заходила в ту вітальню, де все це відбулося.

Цей чоловік, як його звали – Каель, вийшов із палацу і попрямував у місто. Він дійшов до центру, зупинився, і навколо нього знову почав клубитися цей чорний дим і розповзатися по вулицях. Люди, які там знаходилися, почали завмирати і ставати статуями.

В мене в голові не вкладалося: я зараз бачила те, що сталося одразу після мого зникнення. А він тим часом продовжував і говорив якісь слова. Мені довелося підійти ближче, щоб чути, що він говорить.

-Це ваші король з королевою вибрали для вас таку участь, як і в них, а могли ж постраждати тільки вони, якби сказали, де те дівча. А тепер ви всі станете статуями, і ніхто вам не допоможе...

Він припинив говорити і ніби про щось задумався. А в цей час я почала помічати, як з’являються стіни, які і досі стоять, і їх не можна нічим пробити.

-Хоча зможе вам дехто допомогти. Принцеса Арія Аеріс. Тільки вона зможе вас врятувати і повернути до життя, і ніхто інший. Тільки її кров зможе повернути життя тих, хто його втратив через неї.

Моя кров? Це що, мені потрібно себе вбити чи як? Ну що, не можна більше інформації розповісти? Він же навіть не сказав, як саме. Важко чи що?

Поки я це все обдумувала – як саме моя кров усіх має врятувати і чи вистачить краплі крові, чи взагалі вся, і мене справді чекає тільки смерть, якщо хочу їх врятувати, – картинка  змінилася, і я опинилася знову в своїй кімнаті.

І одразу подивилася на книгу, яка була в мене в руках. Там почали з’являтися слова:

«Тільки кров дівчини, яка повернеться з іншого світу, врятує королівство і весь народ».

Мда, цікаве формулювання. Тільки кров. Вони що, цю кров випити мають чи що? Можна було і більше написати, а не тільки сухі факти, які я вже і так знаю.

В цей час я почула, як за дверима почав хтось говорити. Чи вони і до того там були, а я їх просто не чула? Я зрозуміла, що там всі спадкоємці, і виходити бажання взагалі пропало. Тому я сіла і вирішила почитати, бо зрозуміла, що спати після того, що взнала, не зможу.

І читала б далі, але в цей час постукали в двері, і я зрозуміла, що там настала тиша. І тепер цікаво: вони досі там всі чи це хтось один вирішив до мене завітати? Але через стіни я поки не бачу, а за дверима і досі тихо. Тому підійшла до дверей і відчинила їх. І помітила, що ніхто не пішов, і всі дивляться на мене.