Глава 22

Після того, як я почула про батьків, то взагалі не зрозуміла, до чого тут я. Для всіх мої батьки – прості люди. А в реальності вони зараз сидять в кабінеті ректора і чекають на нас. Навіщо вони взагалі приїхали? Це ж виходить, кожен з них залишив всі свої справи в своєму королівстві і навіщось прийшли сюди.

Мене штовхнула в плече Аріса, схоже, я надто сильно задумалася. Ми вийшли з авдиторії і пішли до кабінету ректора, кожен в своїх роздумах, тому йшли ми мовчки. Я йшла остання, тому що до кінця не можу зрозуміти, навіщо там я.

 Підійшовши до кабінету, нам відчинили двері, і ми зайшли всередину. Я вирішила стояти за спинами інших.

-Ректоре Деріс, я привела всіх, як ви просили,-сказала секретарка і вийшла.

Я трохи виглянула і помітила королівські сім’ї, які сиділи за столом і, схоже, були чимось стурбовані.

-А тепер я хочу в вас запитати: розподіл на наставників відбувався за правилами?-запитав у нас ректор.

Та ну, невже вони приїхали тільки через це? Але як вони так швидко дізналися про це? І навіщо взагалі приїхали – в цьому ж нічого страшного немає.

-Так, все проходило за правилами,-аж надто спокійно сказав Ардес, який стояв біля мене.

-А ось ваші батьки вважають, що це було не за правилами,-сказав ректор.

-Саме так ми і вважаємо,-сказав король Ігніс Фламеріс

-Таке взагалі не можливо,-додав король Тайрен Селмар.

-Не міг ваш розподіл поділити так,-сказав король Вейл Аеріс.

А б сюди додала: «поділити так точно». Схоже, саме через це вони всі сюди приїхали. Якщо вони і справді істинні, то по тому, як поділили наставників, можна зрозуміти, хто в кого істинний. Але на рахунок Ардеса я б посперечалася – я його істинною бути просто не можу.

-Для цього я і попросив, щоб разом із ними прийшла Рія Вейріс, у неї наставник Ардес Фламеріс,-сказав він, а мені захотілося провалитися під землю, ну навіщо сюди приплітати мене.-Думаю, вона не стане брехати, чи правильно все пройшло.

-Ви могли і підкупити цю дівчину,-висловив свою думку король Дарен Дорнваль.

-А давайте вона спочатку скаже, а вже потім ви будете вирішувати, чи не підкупив її хто,-сказав ректор.-Ріє, вийдіть, будь ласка, і скажіть, чи все було за правилами.

Та це знущання. Звідки я знаю, що тут правильно, а що ні – я тут всього нічого. Але я вийшла трохи вперед, тільки так, щоб мене було видно.

-Так, усе було за правилами,-спокійно сказала я і подивилася на кожного, хто сидів за столом.

-Я думаю, що не потрібно її слухати, вона все-таки тут не так довго, щоб знати всі правила,-сказала королева Велара Дорнваль.

Але за такий короткий час взнала майже все, що ви приховували стільки часу – так і хотілося мені їй сказати. Бо вони, напевне, думають, що я якесь дурне дівчисько.

-Так, нещодавно, але я тут навчаюся і була присутня на розподілі,-з кам’яним обличчям сказала їй це прямо в очі.

Так, можливо, це прозвучало грубо, але мені це вже починає набридати. Вони стільки часу приховували від своїх дітей таємницю, яка стосувалася їх, а зараз спокійно заявляються і ставлять під сумнів слова, які були правдою.

-Ректоре Деріс, ми можемо поговорити з дітьми без сторонніх?-запитала королева Ліара Фламеріс.

-Думаю, так. Ми із Рією Вейріс вийдемо,-сказав він і почав вставати.

-Ні, нехай дівчинка залишиться,-сказала Ліара ректору.

А мені це не сподобалося. Навіщо я їм тут? Ніхто ж не знає, що я Арія. Тоді чому я повинна залишитися тут? А ректор тим часом вийшов із кабінету, і тут запала тиша. Всі мовчали, хоча це вони приїхали поговорити, а зараз мовчать.

-Ти, напевне, знаєш, хто ми?-порушила перша тишу Ліара Фламеріс.

-Як я можу не знати правлячі сім’ї королівств,-спокійно відповіла їй.

-І ти розумієш, для чого ми зараз тут?-знову запитала вона.

А я не розумію, чому всі інші мовчать. І говорить тільки королева Ліара Фламеріс. Подивившись на інших, зрозуміла, що вони в наш діалог втручатися не збираються, а лише спостерігають.

-Здогадуюся,-сказала я і помітила, що вона хотіла ще щось сказати, але я її опередила.-Але не розумію, що не так у тому, як розподілили наставників. Це ж не вибір істинної пари, а лише наставник.

Ось це зараз було дарма. Бо я починаю ходити по тонкій кризі.

І абсолютно всі враз подивилися на мене, ніби я сказала якусь маячню. А я хотіла їм показати, що якщо не зараз, але доля їх знову зведе. І тоді вже їхній візит не допоможе.

-Можливо, але ти не все знаєш дитинко. Ми просто хвилюємося за наших дітей,-а це вже сказала королева Тіара Селмар.

-Так, ви праві, можливо я не все знаю, але знаю те, що вони вже дорослі, і іноді не потрібно все ставити під сумнів,-сказала я спокійно.-Напевне, раніше таких проблем не було.

В цей момент я глянула на батьків і побачила, що вони сидять здивовано. Та всі були здивовані. І я вже сказала все, що хотіла. Більше мені тут робити немає, що але, схоже, так вважала тільки я.