Глава 21

На що я надіялась після такого продуктивного дня? Спокійний сон – це взагалі було реально? У мене буде хоч один нормальний сон в цьому світі, чи ні?

Я знову стою посеред міста, а навкруги мене крига. Я вже більш схиляюся до того, що цей сон хоче мені щось показати, але я не розумію що.

Якщо я завжди буду стояти на одному місці, то нічого більше не побачу і не взнаю. І я пішла, минала різні заморожені будинки. Аж раптом переді мною з’явилося щось схоже на палац. Серйозно? Я, схоже, зрозуміла – це ж королівство Криги. Але чому воно мені кожної ночі сниться? Для чого?

Я підходжу ближче і розумію, що це справді палац. Цікаво, а я зможу зайти всередину, чи тут усі входи закриті кригою? І я пішла шукати. Побродивши навколо, я зайшла в сад. Він був великий, і помітила, що вхід таки є. Я підійшла ближче і зайшла всередину.

Аж раптом переді мною з’явилася якась жінка і сильно мене налякала. Але як таке можливо? Всі люди, яких я тут бачила, були вкриті кригою, але вона – ні.

-Племіннице, я вже тебе зачекалася,-сказала мені жінка і посміхнулася.

А я одразу впізнала цей голос.

-Королева Ейріс?-запитала я, а вона кивнула.-А якщо бути точніше, та, яка мене викрала і відправила в інший світ.

-Невже ти все згадала?-здивовано запитала вона.

-Ні, я тільки побачила картинку, як мене якась жінка завела до порталу. Я тільки не розумію, навіщо це було вам потрібно,-сказала я і пройшла глибше всередину. Мені було цікаво роздивитися, як же виглядає цей палац.

-Ти мені не повіриш, але я тебе рятувала, а за це поплатилася своїм королівством,-засмучено сказала вона.

-Знаєте, можливо раніше б я не повірила в те, що ви мене таким чином рятували, але після того, що я почула вчора, розумію, що так і було,-спокійно сказала я.-Але мене і там знайшли, просто їх опередила Аріса з переміщенням в цей світ.

-Ого, а це вже цікаво,-задумливо промовила королева Ейріс.

-А мені інше цікаво: чому, як тільки я повернулася в цей світ, мені почав снитися сон, де я в королівстві Криги? І воно справді так виглядає чи це тільки моя уява?

-Ні, королівство і справді зараз виглядає так, а сниться  тобі тому що це пов’язане із тобою,-спокійно проговорила вона.

-Як таке можливо?-здивовано запитала я.

-Це все прокляття, яке наклали на королівство і пов’язали його із тобою. Це все є в пророцтві королівств. Ходи зі мною,-сказала вона і пішла, ну а я, звичайно, за нею, бо мені стало цікаво.

 Так ми дійшли до бібліотеки, і вона показала на книгу, щоб я її взяла, бо, як вона мені пояснила, поки ми йшли. вона тут у вигляді привида. Тому я дістала книгу і почала гортати, але вона була пуста. Я розгублено подивилася на королеву.

-Подумай про це королівство, і воно покаже наше пророцтво,-пояснила вона мені.

І я б подумала, але в наступну секунду все потемніло і я прокинулася на ліжку в кімнаті гуртожитку. Та ні, ви знущаєтеся.  Я тільки хоч трохи ближче підійшла до розгадки – і тут на тобі. Повертайся ти, Аріє, в реальність.

Але разом з цим я зрозуміла, що мені потрібно збиратися на тренування. І коли я вже зібралася, в двері постукали. Там я побачила Кріона. В очі він мені не дивився, і мені це не сподобалося. Я пробувала його якось розговорити, але в мене нічого не вийшло.

Коли ми вже прийшли на стадіон, то подивившись на тих, від кого я вчора втекла в кімнату, побачила, що в них також вигляд був без емоційний . На диво, тренування пройшло добре хоча б через те, що всі мовчали, ніби відчули, що сьогодні краще мовчати.

Коли ми йшли, знову ж таки мовчки на наступне заняття, нас зупинили і сказали третім і п’ятим курсам залишитися на стадіоні. А це вже цікаво. Та через секунду з’явився ректор, і разом із ним – фіолетовий кристал. Все стає тільки цікавіше.

-І так, сьогодні відбудеться розподіл наставників,-голосно сказав ректор.-Зараз третій курс буде по черзі підходити до кристалу і класти на нього руку. А після того, як кристал назве вам ім’я наставника, підходить до нього. Всім все зрозуміло?

Хтось викрикнув, що так, і почався розподіл. Чесно, мені не було цікаво в кого хто буде наставником. Мені було тільки цікаво знати за спадкоємців – і взнала.

Першою вийшла Кайра – у неї наставником став Ріан. Потім пішла Аріса – у неї наставник Тарен. Після неї пішла Каміра – і наставник в неї Сайлен. Ну і Елора в якої наставником став Кріон.

 Я стояла в шоці. Як таке можливо? Я подивилася на них, а вони здається, не виражали жодних емоцій. Та що з ними сьогодні таке? Ну не могли ж вони так змінитися тільки через те, що взнали вчора.

 Тут покликали вже мене, і я пішла. Підійшовши, ще раз глянула на ректора, а потім на кристал і поклала руку. Я була передостанньою і вже не пам’ятаю, хто там залишився. Я була готова до кого завгодно, але до того, що кристал скаже:

-Наставник Ардес Фламеріс.

Та ну, цей світ точно знущається з мене. Мені потрібно дуже багато заспокійливого, щоб випадково його не вбити. Тепер він ще частіше буде поряд – жах. Я підійшла до нього і навіть не дивилося. Все одно ніяку емоцію там зараз не побачу.