Глава 18

Та чому ж мене життя постійно зводить з цим нестерпним драконом? Щоб зі мною не сталося або куди б я не прийшла – всюди він. Навіть тут. А до речі, чого це він мені претензії висуває? Він взагалі-то також шастає там, де не потрібно. Та і коли задають запитання, то хоча дають сказати, а він закрив мені рота рукою і питає.

Я подивилася на нього, хоча видно його було погано, бо тут було темно. А він, нарешті зрозумівши, чому я не відповідаю, забрав руку з мого рота, зате другу залишив, гад.

-Тільки не кричи, а то почують,-сказав він мені.

-А знаєш, мені теж стало цікаво, а що це ти тут забув у таку годину і в такий пізній час?-тепер вже я наїжджала на нього я.

-Ну взагалі-то я перший тебе запитав, тому повторю: ти що тут робиш?-знову запитав він.

-А я ось вирішила погуляти, це, знаєш, корисно для здоров’я, а хтось мені завадив.-Натякнула я на нього.

-Погуляти в приміщені, яким давно не користуються, та ще й крастися, як шпигун? Цікава у тебе прогулянка,-глузливо сказав він.

-А ти що тоді тут робиш? Правильний ти наш,-знову почала наїжджати на нього я. А що, йому можна, а мені ні? Так не піде.

-Це не твоє діло, Вейріс, і я б тобі радив йти звідси, бо ти тут зі своєю прогулянкою заважаєш,-грубо сказав мені Ардес.

-Е ні, нікуди я тепер не піду,-сказала вперто я.

-Але і тут не залишишся.-От впертий гад.

-ну, по-перше, як я піду, якщо ти мене досі тримаєш,-сказала я і показово загнула один палець на руці,-а по-друге, неправильно, щоб молода красива дівчина ходила по темряві сама. А якщо мене хтось викраде, або ж нападуть? ти ж потім себе, бідненький, винити будеш. Так що краще я побуду тут,-сказала я, загнула другий палець і всміхнулася.

А в нього, здається, зараз пара з вух піде від злості. Схоже, я завадила якимсь його планам, але плювати – я так і не взнала те, для чого сюди прийшла. Так що хай терпить мене і, бажано, розкаже, для чого він все-таки сюди прийшов.

-Гаразд, але ти поводишся тихо,-сказав, змирившись із тим, що я нікуди не піду.

Але не встигла я і слова сказати, як двері знову відчинилися, і в проході стояло дві людини, яких я також одразу впізнала – це ж Кайра і Ріан. Вони, виходить, тут двоє разом, і на дівчині був той плащ, як на людині, за якою я слідкувала.

Мда, весело. Ще зважаючи на їхні здивовані обличчя, бо вони, схоже, також не очікували нас тут побачити, так ще й те, як ми тут стоїмо. Але вони швидко прийшли до тями, зайшли і закрили двері.

-Ардес, а вона що тут робить?-запитав Ріан. Так хвилиночку, виходить, вони здивувалися, що я тут, а про те, що тут Ардес, вони знали. Тоді я взагалі нічого не розумію.

-А я звідки знаю,-сказав він і нарешті відпустив мене.-А може, ти з ними заодно?

-Так, стоп! перед тим як наїжджати, ви хоча б скажіть, що тут відбувається і з ким заодно?-швидко заговорила я, бо вони вже збираються мене в чомусь звинувачувати.

-Та ні, маячня, не може вона бути разом з ними,- і, схоже, вона хотіла ще щось сказати, як почулися кроки з коридору.

 Я вже встигла подумати, що це по наші душеньки. Але ці кроки пройшли повз і, схоже, зайшли в сусідню кімнату. Мені одразу всі троє почали показувати, щоб я була тихо, але це ж не на них женуть, що вони з кимось в змові.

Раптом знову пролунали кроки, і з такими темпами я за сьогоднішній вечір стану заїкою. І ще якщо ще пару таких таємничих кроків, то і серденько в мене не витримає. А кроки тим часом пройшли, звичайно ж, повз і зайшли в ту ж кімнату, що попередні.

-Ну що, вона тут?-навіть без привітання роздався голос, абсолютно мені незнайомий голос.

-Не впевнений, що це саме вона, але знаю точно, що вона в цьому світі і десь в академії.-А ось цей голос я вже десь чула, тільки не можу пригадати, де і чий він, і почала ще більше прислуховуватися і навіть ближче до стіни підійшла. Хоча хтось мене хотів зупинити, але не встиг.

-Чому ти впевнений, що вона саме в академії?-пролунав перший голос. І правда, звідки хтось знає, де саме знаходиться якась дівчина? І ще цікаво, про кого вони говорять.

-Тому що портал відкрився в академії, я його відслідкував. Зараз я не можу з’ясувати, хто саме вона, але я це скоро вирішу,-відповів йому другий голос.

-Постарайся зробити це як найшвидше, бо ми і так довго її шукали, щоб зараз втратити,-сказав перший голос.

-Гаразд, ось побачите, через деякий час Арія буде у ваших руках і її сила також.-Після того, як я почула своє ім’я, я застигла.

Вони шукають мене і знають, що я тут, і їм потрібна моя сила. Мда життя в мене скучним не буває. Цікаво, що буде далі. Але про це потрібно розказати рідним, можливо, в них є думки, хто це може бути. І поки я думала, вони продовжували говорити.

-Придивися до всіх, хто дивно себе поводить, і на оточення Аерісів також зверни увагу. Я чув, що з ними почала водитися якась Рія. Хто вона така, вже дізнався?-запитав перший голос. А мені це не сподобалося – єдиний варіант і той правильний.

-Вона якась дивна, але, схоже, ніяк не відноситься до тієї яку ми шукаємо,-відповів йому другий. Правильно і далі знімай з мене підозри.