Глава 15

І я справді ледь не впала на землю. Як раптом я відчула, я мене взяли за руку і потягнули на себе, і в наступну секунду я відчула руку на моїй талії і те, що я, можна сказати, впечаталася в чоловічі груди. Піднявши голову, я побачила, що це був Ардес.

Коли я на нього подивилася, в нього різко змінилося обличчя – стало ще серйознішим, і зіниці стали вертикальні. І те, як він на мене дивився, мені навіть трохи лячно стало.

-Ти в порядку?-запитав він трохи хриплим голосом.

-Так, тільки...-я опустила погляд на свою ногу, бо вона у мене знову почала боліти.

-Тільки що?-спитав він, прослідкувавши за моїм поглядом.

-Нога трохи болить,-сказала я, досі не дивлячись на нього.

-Стати на неї можеш?-задав наступне запитання він. Відпустив мене, але не відійшов. А я попробувала стати на ногу, але не змогла.

-Ні,-коротко відповіла.

-Рія, все нормально?-запитав Сайлен, підійшовши до нас. І я побачила, як до нас вже підходять і інші.

-Так, тільки, схоже, ногу підвернула,-відповіла я, і подивилася на нього.

-Що у вас тут трапилося?-підійшов та запитав у нас професор Роган.

-Рія, ногу підвернула,-відповів коротко йому Ардес.-Я віднесу її в лазарет, бо вона не може на неї стати.

Після цих слів я ніби в себе прийшла. В сенсі «віднесе»? Не потрібно. Я сама можу дійти або ж попросити когось з братів.

-Не потрібно, я сама дійду,-швидко проговорила я, щоб професор не встиг погодитися,-або нехай мені Сайлен допоможе.

І я хотіла продовжити говорити, що не потрібно на мене тратити свій час  і займатися далі, але мене перебив Ардес:

-Ні, в якійсь мірі це через мене трапилося. Тому віднесу я,-заперечив він.

А я вже десь таке чула. Точно він таке вже казав Арісі, коли вона... ну, а точніше я постраждала через його дурну витівку. Щось він повторюється, міг хоч щось нове придумати. Але висловити свою думку мені знову не дали, але це і добре, бо я зараз могла ляпнути щось не те. А сказати не дали, бо Ардес мене вже підняв на руки, а професор сказав:

-Гаразд, віднеси її в лазарет, потім розповіси, що з її ногою,-сказав він йому.

-Професоре Роган, можливо, все ж таки я її віднесу,-Вирішив втрутитися Сайлен.

-Ні, Фламеріс її віднесе, а ви продовжуйте дальше бігти. Я не відміняв тренування. Чого стоїмо?-сказав професор.

Сайлен подивився на мене винувато, ніби це він винен, що я підвернула ногу і мене в лазарет зараз несе кронпринц королівства Вогню Фламеріс. Жах, як я до такого докотилася.

І чого це Ардес так вирішив мене віднести? Міг і справді сплавити мене Сайлену і забути. Але ні, він вирішив ввімкнути благородного принца і придумати відмазку, ніби це він винен. Хоча, якщо так подумати, то він не винен, а навпаки допоміг мені і зловив мене, коли я ледь не впала на землю.

І цей його погляд, коли він мене спіймав і я подивилася на нього... А й справді, з чого така реакція? І поводився він зі мною ввічливо. Хоча, коли перший раз зі мною говорив, то зло зиркав на мене. А зараз я очікувала, що він буде казати, щось типу того, що я не уважна і що бігати не вмію. Але він мене здивував: мало того, що допоміг, так ще й зараз несе в лазарет, по власній волі.

Я подивилася на його обличчя. Воно було спокійним, на ньому не було злості, або ж бажання десь мене зараз тут кинути і повернутись, сказавши професору, що я просто підвернула ногу і залишилася в лазареті.

-Що ти так на мене дивишся?-запитав він коли помітив, що я на нього дивлюся.

-Просто не можу зрозуміти, з чого б таке бажання мені допомогти,-сказала йому я, а що, мені було цікаво все ж таки дізнатися, з чого така доброта в цього черствого дракона.

-Я вже казав, це в якійсь мірі через мене,- відповів він мені і знову подивився вперед.

-Але ж це не правда,-сказала спокійно я.- Ти мені навпаки допоміг, щоб я не впала.

-Так, але це я тебе зачепив, що ти ледь не впала на землю,-також спокійно сказав він мені.

-Але тебе зачепив хтось,-сказала я і знову поглянула на це спокійно-крижане лице.-І саме через це не розумію, чому ти мені допомагаєш, і такий ввічливий.

-Вейріс, ти можеш помовчати хоч трохи і змиритися з тим, що допомагаю тобі я?

-Ооо, це вже більше схоже на тебе,-сказала я і посміхнулася.

У цей момент ми вже ввійшли в лазарет, нас побачила цілителька і показала, куди йти. До палати ми вже йшли мовчки. І кожен думав про своє.

Зайшовши, ми помітили цілительку. Вона показала, щоб Ардес посадив мене на ліжко. Він так і зробив і трохи відійшов.

-Що трапилося?-запитала вона, дивлячись то на мене, то на Ардеса.

-В неї болить нога, і вона не може на неї стати, можливо підвернула,-відповів замість мене він.

Вона закатавши штанину на моїй нозі, почала її оглядати. В один момент навколо моєї ноги почали літати білі іскри. Схоже, це була магія зцілення. Цікаво, вона мені її зараз так зцілить, що вона перестане боліти, чи на це магії не вистачить?