Глава 14

Побачивши цю картину, я підійшла до неї ближче і присіла поряд. Вона і справді плакала. Я поклала їй руку на плече, і вона здригнулася.

-Чого тобі? Що, потішаєшся? Потім усе Аерісам розкажеш,-не подивившись на мене, викрикнула це мені.

Я їй нічого не відповіла, просто вирішила її саму не залишати. Хто зна, що вона ще зробить зараз  вона тільки свою кімнату розгромила. Тому, підсівши до неї ближче, я її приобняла. І мені якось було все одно, що наші сім’ї не спілкуються. Для неї я не Аеріс, але дружу із ними. Ми так просиділи довго. Вона мене не відштовхувала, і просто плакала. Хоча іноді і говорила.

-Ну чому одна заборона не  дає бути разом іншим?-так само плачучи, говорила вона.

-Навіщо я взагалі його підписувала?-продовжила вона і поглянула на мене.

-Тобі цього не зрозуміти, коли хочеш бути з коханим, а не можна, бо по дурості підписала контракт, що ніколи цього не зробиш,-говорила вона все це мені.

-Знаєш, я сама від таких коханих тримаюся подалі,-відповіла їй. Але це була чиста правда. Я ніколи ні з ким не почувалася так, ніби кохаю когось.

-Але, що мені зараз робити?-вже в розпачі сказала вона.

-Знаєш, іноді потрібно просто плисти по течії, і рішення саме знайдеться,-знову відповіла їй.

-А знаєш, ти зараз говориш, як моя краща подруга. Вона завжди мене розуміла і завжди всіх нас мирила,-сказала Кайра.-А зараз коли вона пропала, всі пересварилися між собою. Вона хоч і з характером була, але знала, що сказати і як вправити всім мізки, щоб не сварилися. Як я за тобою сумую Арі...

Коли вона все це промовила, я застигла. Можна подумати, що я вже зірку зловила якщо думаю, що всі говорять про мене. Але зараз в мене справді було враження, що говорить вона про мене.

Після цієї розмови, ніхто з нас більше не говорив. Ми просто сиділи і мовчали. І так вийшло, що ми так і заснули сидячи на підлозі. Тому, коли ми встали від стуку, в обох боліла спина, та абсолютно все боліло. Бо така порада – ніколи не засинайте на підлозі, це погано закінчиться.

Ми почали вставати, і я ледь знову не впала, бо зачепилась за щось, що валялося на підлозі.

-Можу я тебе дещо попросити? Правда, не знаю, чи ти це зробиш,-перша заговорила до мене Кайра.

-Ну ти спочатку скажи, а я вже подумаю, чи зроблю,-сказала я і повернулася до неї.

-Можеш не говорити своїм друзям про те, що сталося цієї ночі?-запитала вона в мене.

-Навіть якби ти і не попросила, я б не розповіла їм,-спокійно відповіла я і ми почали разом виходити з кімнати.

Все-таки там досі хтось стукав в двері. Підійшовши я відчинила і побачила там Арісу. І побачивши нарешті мене, заговорила:

-Ти, що тільки проснулася? В нас через п’ять хвилин тренування, і, схоже, сьогодні ми запізнимося,-сказала вона і поглянула за мою спину, де побачила таку ж не зібрану Кайру.

-Ти заходь, сідай, а я зараз швидко зберуся.-Але дуже швидко не вийшло.

Тому, коли ми підходили до стадіону, тренування йшло вже хвилин п’ять-сім. А йшли ми троє: вийшло, що Кайра зібралася за такий самий час, як і я, тому до стадіону ми підійшли разом. Професор нас одразу помітив, як і інші студента.

-Фламеріс, Аеріс, Вейріс, ви спізнилися. Тому зараз ви біжете тридцять кіл, і всі вправи для вас подвоюються,-серйозно сказав професор Роган.

А я ще на тридцяти колах офігіла – можна було і на цьому закінчити. Але йому, схоже, було цього мало, і через те і добавив за вправи. Жах, сьогодні я точно на наступні заняття буду ледь доповзати. І ми побігли, поки інші добігли вже свої кола, ми пробігли тільки половину.

-Капець, чого він сьогодні такий злий? раніше він би на колах зупинився,- сказала Аріса.

-Я взагалі не розумію: ми тільки на п’ять хвилин запізнилися, а таке відчуття, ніби на половину тренування,-почала підтримувати розмову я.

-Та він останнім часом зліший, ніж раніше, особливо коли з п’ятими курсами раніше збираються,-не очікувано до нашої розмови приєдналася Кайра.

-Може, йому просто спати більше потрібно, і не буде вже такий злий,-сказала я.

-Йому студентів іноді потрібно хоч трохи жаліти,-додала свою думку Аріса.-А в нас із ним ще сьогодні командні бої.

-Та він від нас і там не відчепиться,-сказала Кайра.

-Ну і попали ми, дівчата,-під кінець нашого бігу сказала я.

Коли ми закінчили бігати, одразу розпочалися вправи. За іншими, як завжди, дивилися п’яті курси, а за нами – особисто професор, щоб ми виконали все як потрібно і не зхалтурили.

-Та ну, я думала, до інших занять я буду доповзати, але ні помилилася, я навіть не підведуся,-сказала втомлено я, як тільки в нас почався невеликий перепочинок.

-Погоджуюся, в мене вже сил немає, а пройшло тільки половина тренування,-сказала Кайра.

-Ви що, з глузду з’їхали?-почав Сайлен.

-Ви чого запізнилися?-додав Кріон.

-Кайра, як так вийшло, що ти запізнилася так ще й не одна?-це вже говорив Ардес.