Глава 11

-В сенсі Арія,-перепитав Кріон.

-Я бачила, як я потрапила на Землю, я сама пішла з якоюсь жінкою,-тихо почала говорити я.-Ця жінка мені казала, що допоможе мені заховатися, щоб мене ніхто не знайшов, і виходить, допомогла.

-Ти пам’ятаєш, як вона виглядала?-запитав в мене Сайлен.

-Ні, я пам’ятаю тільки її голос, це вже була жінка старша,-сказала я і подивилася Сайлена. І я не розуміла, чи раді вони, що я повернулася. Але в наступну секунду зрозуміла, що вони раді. Тому що Сайлен обійняв мене і казав, що досі не вірить, що це справді я, до наших обіймів приєдналися і Кріон з Арісою.

-Виходить, що мене і сварити немає за що, все-таки я сестру додому повернула,-через сльози говорила Аріса.

-Ти навпаки молодець, але більше так не роби, сестра вже повернулася,-сказав їй Сайлен. Ми так сиділи на підлозі і обіймалися ще приблизно хвилин десять поки не заговорив хранитель.

-Я ж казав, що не міг помилитися,-спокійно сказав він.-Але якщо ви і далі продовжите сидіти на холодній підлозі, то хтось із вас захворіє.

-Не могли,-сказав Кріон і почав підійматися і допомагати іншим встати.

-Нам потрібно негайно розказати батькам,-вже весело сказала Аріса.-Вони будуть дуже раді.

-Так, ти права, і пропоную зараз відправитися, все одно вже не заснемо,-погодився з сестрою Сайлен.

-Дякуємо, що допомогли нам,-Сказав Кріон.

-Така моя робота – допомагати,-відповів йому хранитель.

-Перепрошую, хотіла запитати, як вас все-таки звати, бо інші, можливо, і знають, а я ні,-нарешті запитала я його ім’я.

-Я Торіс Селгар, хранитель Храму Балансу,-відповів він мені спокійно.

Після того як я нарешті взнала його ім’я, ми пішли тими коридорами, якими сюди прийшли. Ми йшли в тиші, але тепер біля мене йшла весела Аріса, і такі самі Кріон з Сайленом.

Ось ми вже дійшли до виходу, попрощалися із хранителем і пішли назад в той ліс, як мені пояснили, для того щоб переміститися вже в королівство вітру, бо на території храму перенестись неможливо. Поки ми йдемо, я намагаюсь обдумати все те, що тільки що сталося. Я принцеса Арія королівства Вітру, яка жила дванадцять років на Землі. Мене тут вважали безвісти зниклою, бо для них я просто пропала в один момент, ніхто не зміг мене знайти.

У мене є сестра-близнючка і два старших брати, до речі, в цій сім’ї я найменша, весело. Хоча, як мені казав Кріон, поки ми йшли коридорами храму, сила в мене досить сильна, і чому мене відправили просто в інший світ – це велике питання.

І поки я про це все думала, ми дійшли до того місця, куди перемістилися в перший раз. Ми знову стали в коло, як і в перший раз, і нас переміщав Сайлен. Я закрила очі, і в мене все повторилося, як і в перший раз, і ніфіга легше не було, схоже, мені довго прийдеться звикати до такого переміщення. І я знову ледь не впала, але цього разу мене вже ловив Сайлен.

-Як я казав, вже це так тільки перші рази, та і ти ще досить слабка,-сказав він, підтримуючи мене.

Ми опинилися в якомусь подвір’ї, але коли я покрутила головою, то побачила, що ми стоїмо біля королівського палацу, і він був тут досить великим. Мда, як люди тут ходять, тут можна заблудитися на раз два.

Взявши мене і Арісу під руки, ми пішли коридорами, і туди світло не проходило, тому ми йшли в темноті. Добре, що я тут не одна йду, а то б вже заблудилася і шукали б мене тут. Хоча тут дуже красиво оформлено.

І ми нарешті підійшли до дверей, але тут всі зупинилися, і ніхто не збирався першим стукати.

-Ну, хто пожертвує собою і збудить батьків?-глянувши на хлопців, запитала Аріса.

-Давай, Сайлен, він в нас самий старший, на нього кричати не будуть,-сказав Кріон.

-А мені, навпаки, здається, що на тебе сваритися не будуть,-перевів стрілки він на Кріона.

-А що, власне, відбувається?-це вже запитала я.

-Просто вони будуть не дуже щасливі, що їх збудили вночі, а перед цим не попередили про свій візит,-сказав Сайлен.

-Та ладно, ми ж з хорошою новиною прийшли,-це вже сказав Кріон.

І мені здається, що вони і далі б так стояли і сперечалися, хто порушить їхній сон. Тому я підійшла і постукала досить голосно, щоб точно прокинулися, і зразу заховалася за хлопцями, які тепер дивилися на мене як на ненормальну. І навіть хотіли щось сказати, але не встигли, бо відчинилися двері.

-Сайлен, Кріон, що ви тут робите, ще й в таку пізню ніч?-серйозно запитав чоловік.

-А ми...-почав Сайлен,-ми з хорошою новиною прийшли. Де мама?

-З хорошою новиною о першій ночі?-перепитав король Вейл. А Сайлен і Кріон кивнули.-Гаразд, заходьте, люба, прокидайся, бо поспати нам наші діти не дадуть.

-Вони ж мають бути в академії,-сказала королева Ліріс. А ми тим часом зайшли в кімнату, і я так і стояла за хлопцями.

-То з якою хорошою новиною ви прийшли?-запитав король.

-Ми знайшли Арію,-сказав Сайлен і відійшов в бік, щоб мене було видно. Я посміхнулася, а вони також змінилися в обличчі, і обидва були здивовані.