Глава 9

Я коротко їй переповіла весь день від початку і до кінця. Хоча половину дня я провела без свідомості. Вона слухала, і з кожним моїм новим словом у неї ставало ще більш здивоване обличчя.

-Я в шоці,-сказала здивовано вона.-В тебе один день був цікавіший, ніж мій за місяць.

-Да, але половину дня я провела без свідомості,-спокійно відповіла їй.

-Але що такого мало статися, щоб Ардес тебе приніс на руках до кімнати?

-Ну якщо так подумати, то тебе,-сказала я Арісі і таки встала з ліжка, бо хотіла пройтися.

Але як тільки повернулася і подивилася на двері, завмерла. Там стояли Кріон і Сайлен, здивовано дивлячись на мене і Арісу та тримаюми паперовий пакетик. Дівчина побачила, що я здивовано дивлюся на двері, і також туди подивилася і завмерла.

Вони зайшли в середину, закрили за собою двері, пройшли до вікна і сіли на крісла. Я назад присіла на ліжко і чекала, поки хтось із них щось скаже.

-Як таке можливо?-здивовано запитав Кріон.

-Вас дійсно зараз двоє? І хто з вас Аріса?-також задав свої запитання Сайлен.

-Ні, це просто галюцинації, ви...-почала придумувати на ходу я,-ви просто надихалися парами від зілля.

-За ідіотів нас тримати не потрібно, краще розкажіть нам, як таке можливо,-сказав Сайлен, поки Кріон продовжував здивовано на нас витріщатися.

-Ну давай, розповідай їм про свою авантюру,-сказала я тихо Арісі.

-Аріса – це я,-почала вона,-а це Марія,-представила вона мене.

-І хто ця Марія? Звідки вона взялася?-запитав Кріон.

-Я взялася тут з Землі, але я до цього ніяк не причетна, а з радістю повернулася додому,-сказала я.

-Аріса?-подивився Сайлен на дівчину.

-Це через мене вона тут,-почала говорити Аріса, опускаючи голову.-Я провела ритуал на споріднену душу, і ось вона тут.

-Навіщо?-запитав знову Сайлен.

-І як довго вона тут уже?- а це вже запитав Кріон.

-Ну... для того, щоб вона іноді ходила на пари замість мене,-почала вона відповідати.-Тут вона тільки з минулої ночі.

-Арі, ти зараз же відправиш її назад додому, вона не повинна тут бути,-наказав це Сайлен.

-Я б з радістю, але не можу,-відповіла дівчина і пожала плечима, так і не піднімаючи голову.

-Чому?-запитав Кріон.

-Бо якщо я її зараз відправлю назад, вона може не пережити знову переміщення між світами, так ще й після того, як вона втратила свідомість,-сказала Аріса і подивилася на мене винувато.-Та і їй краще зараз тут залишитися, я відчуваю в неї якусь силу.

-Ей, не треба  мені приписувати те, чого в мене нема,-тут вже в розмову влізла я.

-Ну тут ти права, в ній і справді щось є, потрібно це перевірити,-вже спокійно Кріон.

-Як ти хочеш це перевіти?-це вже запитав Сайлен, і подивився на Кріона.

-Завдяки кристалу істини,-спокійно відповів Кріон.

-Для цього нам потрібно потрапити в західне крило храму, так ще й якось потрапити в кімнату істини,-роздумуючи сказав Сайлен.

-Що це за кімната така і кристал?-запитала я. Мені потрібно знати, куди вони збираються мене вести, щоб взнати там щось, що вони в мені відчувають.

-Така кімната знаходиться в Храмі Балансу, який ще створили, коли всі королівства нормально спілкувалися між собою, а кристал покаже, чи є в тобі щось,-відповів мені Сайлен.

-Якщо в тобі і справді є сила, то тобі потрібно буде вчитися в академії магії, щоб ти могла її контролювати, а якщо ні, то почекаємо поки тебе можна буде відправити додому, і зробимо це,-додав Кріон.

-Коли підемо?,-запитала Аріса.

-Думаю краще йти сьогодні вночі,-сказав Кріон.

-Так, перемістимося настільки близько до храму, як вийде, щоб не тратити багато часу,-сказав Сайлен.

А я задумалася, ну що в мені може бути такого, я весь цей час спокійно собі жила на Землі, ну не може бути в мене якоїсь сили, це просто не можливо. Але, подивившись на інших, зрозуміла, що вони кажуть це все серйозно.

-Гаразд, тоді чого ми сидимо і чекаємо?-запитала Аріса.

-І правда, якщо вже все вирішили, то чим швидше ми взнаємо, є в мені щось чи ні, тим швидше зможемо вирішити, що робити далі,-сказала я і почала підійматися з ліжка.

-Окей, зараз я нас усіх перенесу, але тримаєтеся один біля одного, щоб потім не шукати ще когось,-сказав Сайлен і також почав вставати, те саме зробили і інші.

Ми взялися за руки і стали в коло. Я стояла біля Кріона і тримала його за руку, і він сказав мені закрити очі, я так і зробила. В один момент я почала відчувати нудоту, і в мене почала боліти голова, і я ледь не впала, коли знову відчула землю під ногами.

-Акуратно,-сказав Кріон впіймавши мене,-все гаразд?

-Так, просто, напевно, з не привички, знаєте, не кожного дня я переношуся з одного місця в інше,-з іронією сказала я.