Глава 7

Поки ми ішли, щоб вони зі мною про щось поговорили, я задумалася: а нафіга я взагалі влізла в цю сварку і чого взагалі почала сваритися з тим Фламерісом? Чорт мене побрав взагалі. Треба було промовчати і мовчки піти, бо, якщо подумати, по здивованим обличчям студентів та і цих двох, що зараз мене кудись тягнуть, можна зрозуміти, що Аріса такого ніколи не робила, а я, її, напевно, зараз підставила.

Ну але з другої сторони, не треба мене злити. І так не виспалась, бо якийсь дурацький сон снився, потім збудили, зараз теж ні за шо наїжджають, змушують бігати, сваряться замість того, щоб допомогти. Так що самі винні, що я зірвалась. І нічого не станеться через один раз, так буває в кожної людини: коли їй все набридає – вона  зривається, от і в мене так сталося. Хоча вони ж тут не люди, а дракони.

Поки я думала, ми вже зайшли в приміщення і навіть в якусь кімнату відпочинку, бо тут стоїть багато диванчиків. Вони посадили мене на один з них, а самі закрили двері і щось там почарували біля них, і обернулися в мою сторону.

-Це що зараз було?-запитав Кріон, дивлячись на мене.

-А що зараз було?-питанням на питання відповіла я.

-Не придурюйся, чого ти полізла в сварку, так ще й до Фламеріса,-це вже сказав Сайлен.

-Давай по порядку. По-перше, я в сварку не лізла, а сказала свою думку, а по-друге, я шо вина, що його це найбільше зачепило і він вирішив наїхати на беззахисну дівчину,-сказала я та глянула на них.

-О господи, це точно наша сестра? може нам її підкинули?-сказав Сайлен і протер обличчя руками.

-Ту про беззахисну ти перебільшила. По тому, як ти йому відповідала, ти була не схожа на ту, яку потрібно захищати,-сміючись сказав Кріон.

-Ну, якщо ми вже вирішили, що я ні в чому не вина, а то просто в Фламеріса нерви здають, то, може, нарешті випустите мене з вашого полону і я дальше піду на пари?-сказала я і подивилась спочатку на одного, а потім на іншого.

-Гаразд, поки вільна, але май на увазі: не лізь більше з ним у сварки,-сказав Сайлен.

-Повір, воно тобі взагалі не треба, мала,-добавив Кріон.

-Окей, я зрозуміла, постараюся не лізти до цього навіженого,-тільки я це сказала, як прозвучало наступне попередження.

-Аріса!-гаркнув на мене Сайлен.

-Та все, я зрозуміла, його зараз все одно нема. А тепер відчиніть двері, мені потрібно на пари.-Вони обидва глянули на мене, але підійшли до дверей і відчинили їх.

Я вийшла і пішла нарешті на наступну пару, а це було зіллєваріння. Тільки не розумію, нащо воно нам, адже ми бойовики.Але фіг із цим, головне, що там має бути тільки мій курс. І ось нарешті дійшла до потрібного кабінету, відкриваю двері та заходжу, і я якраз встигаю, бо професора ще немає.

Але як тільки зайшла – застигла, бо пам’ятаєте, я говорила про те, що тільки мій курс? Так от, схоже я помилилась, бо тут зараз сидів і п’ятий курс. Але я зібралась і сіла в кінець, на майже останню парту біля вікна. Ззаду мене ще одна парта стояла.

На кожній парті стояв котел, а парти були на двох, і виходить так, що і тут не обійтися без пари. Чорт, можна мені хоча б цього разу нормальну пару, щоб без сварок, а спокійно зварити зілля і звалити? Але, схоже, не судилося, щоб в мене була нормальна пара, бо в цей самий момент зайшли всі ті хлопці, що сварилися тоді між собою. І я встигла тільки побачити, що брати хотіли, щоб хтось із них біля мене сів але не встигли, бо, схоже, сім’я Фламеріс вирішила мене сьогодні, напевно, до сказу довести. Бо старший з них щойно всівся біля мене.

У цей час всілися інші і появилася викладачка зіллєваріння – професор  Нелія Варіс. Вона була красивою і навіть трохи дивною, бо очі у неї були сині, а волосся – біле,  як сніг.

-І так, мої хороші, як вам уже говорили ви будете тепер ходити на пари разом, щоб звикли один до одного, тому мені довелося трішки змінити для вас курс навчання. Але не переживайте, майже нічого не змінилося,-спокійно промовила професор.

-На ваших парта стоїть котел, і зараз з’являться інгредієнти до зілля майбутнього,-коли вона договорила, на партах і справді появилися різні трави.-Тому повторюйте за мною і старайтеся не помилятися, бо можуть бути погані наслідки.

Вона почала готувати те зілля. Поки я дивилася, думала, що цей зарозумілий дракон хоч щось зробить, але коли я повернулась і подивилась на нього та на котел, побачила, що він і далі сидить, розслабившись на кріслі.

-Ти взагалі збираєшся щось робити?-невдоволено але тихо сказала я.

-А навіщо це мені потрібно? А якщо тобі так цікаво, то можеш собі робити,-відповів він тобі і ще більше розслабився, та, схоже, збирався спати.

Ось так, значить я повинна тут працювати, робити зілля, про яке я вперше чую, так ще й половину самого процесу пропустила через одного самовдоволеного телепня. Тому я вирішила взяти трохи, води яка була в котлі, набрала в найбільшу колбу яка була на парті, і вилила її на цього пихатого дракона.

-Ти що ненормальна?!-різко вскочивши на ноги, гаркнув він на мене. А будеш, гад, знати, як все спихати на мене. Хоча це ще дрібниця.

-Ну чого ж, я нормальна: готую зілля, ні до кого не лізу, а ти чого скочив на ноги та почав верещати, як дівчинка?-сказала я всміхнувшись, і відвернулася від нього, продовжуючи робити вигляд, що я щось роблю.