Напередодні Різдва

***

Вчора видався важкий день.

Після обіду, Річард з Джеком привези з лісу цілий візок ароматних, злегка покритих сріблястим інеєм, гілок хвої, щоб жителі села могли прикрасити свої житла.

Жанна до пізньої ночі плела різдвяні вінки, вплітаючи в них червоні широкі стрічки, надії та очікування, найсміливіші мрії та бажання, вона спритно зав'язувала гарні банти.

Джил місила тісто, настоювала на ароматному ромі цукати, збивала вершки, варила густий шоколад. Пекла ароматні кекси, поливаючи їх цукровою помадкою.

Річард, з сільськими чоловіками, прикрашав вулиці різнобарвними яскравими вогнями, величезними, розміром з відро, свічками, зеленими, пов'язаними в довгі гірлянди гілочками хвої, прошитими червоними стрічками.

Джек змушений був повернутися до тварин. Вони гучним протяжним муканням вимагали свою вечерю. Коли ти фермер, тобі доводиться жертвувати. Щодня тобі доводиться робити вибір - піти на зустріч з друзями або прибрати за сотнею тварин, відвідати старіючих батьків або нагодувати ситним сніданком десятки голодних ротів, які ніяк не можуть впоратися без твоєї допомоги. Вибір дуже умовний, він більше схожий на жертву. Жертву, в ім'я ситих, задоволених людей, яких ти забезпечуєш якісною продукцією. Від твоєї щоденної праці залежить здоров'я інших людей, їх самопочуття. Ми всі переплетені як виноградні лози, ми всі перебуваємо у тісному взаємозв'язку, нам не обійтися один без одного і те, що здається нам свободою, – лише чергова ілюзія. Де б ви не жили, озирніться навколо, запитайте себе, де ви берете продукти харчування і яким чином вони потрапляють на полиці міських супермаркетів і невеликих сільських лавок? Хто всі ці люди, які виростили для вас їжу, завдяки якій ви енергійні, ситі та щасливі? Світу нізащо не обійтись без фермера. Світу потрібні фермери. Людині потрібна їжа. Інакше нічого не вийде, інакше ми помремо від голоду. Інакше всі ми перетворимося на тварин. Голод здатний вмить знищити всі надбання цивілізації, своїм сталевим вістрям він оголює нашу дику тваринну суть; ми цивілізовані люди, поки ми ситі, поки їжі навколо вдосталь.

Не встигли охолонути сліди Джека, як Жанна оголосила про свою витівку - одне Різдво для втомленого фермера, який щодня забезпечує нас густими вершками, трохи солодкуватим на смак, молоком, маслом і всілякими сирами, які ми із задоволенням запихаємо за обидві щоки. Чи варто згадувати, що всі одноголосно погодилися на цю авантюру? Жанна завжди вміла зачаровувати, її, навіть найшаленіші ідеї, знаходили відгук у багатьох серцях. Незважаючи на це, вона досі залишалася чужою, ніхто не знав її історію. Ніхто, крім Хранителя Історій, їй завжди вдається виміняти найтаємнішу історію за шматок вишневого пирога та чашку густого молочного шоколаду.

Джил насолоджувалася спокоєм раннього ранку. Як чудово просто сидіти і нічого не робити, смакуючи смачний напій і результат загальних вчорашніх трудових подвигів. От би так провести цілий день.

Задзвонив дзвіночок на вхідних дверях і в тепле приміщення ввірвався вихор холодного ранкового повітря, такий буває лише в грудні, коли наближається Різдво. Морозний, прозорий, дзвінкий, наповнений ароматами хвої та свіжості.

- День нанівець. Тепер все піде коту під хвіст. Це ж треба такому трапиться.

- Доброго ранку, Дороті. Пиріг готовий, зараз принесу. Вип'єш чашку кави?

- Щоб обпалити язик, упустити її на підлогу, зіпсувати нове кашемірове пальто?

- Що сталося цього разу?

- Уся справа в кішці. Чорна, мов смола, перебігла мені дорогу, як тільки я вийшла з дому. Кому спало на думку поселити в будинку чорну кішку? Вже краще відразу звести рахунки з життям.

– Це просто кішка. Забудь.

– Це не просто кішка. Це чорна кішка. Усім давно відомо, що трапляється, якщо вона переходить шлях.

- І що ж трапляється?

- Проблеми. Сьогодні мені їх не уникнути. Непогано прикрасили площу. Хоча особисто мені не вистачає стилю. Все таке яскраве, надто по-сільському. Я приберегла кілька вирізок з журналів, було б чудово прикрасити так наше містечко наступного року. Я займусь цим. Без мене у вас все валиться з рук.

- Ми завжди раді будь-якій допомозі.

- Вчора, ви, мабуть, тільки й говорили, що про мене. Все нормально. Я просто трохи втомилася. Все заради Алекса, я не могла упустити жодної деталі, все має бути ідеально. Розумієш.? Він уперше привіз додому друга. Як хороша мати, я просто не можу припуститися жодної помилки, це буде необачно. Його друг із порядної, шанованої у місті сім'ї. Його завжди приваблювало село і цього року він приїхав провести у нас Різдво.

Його батько – відомий у місті банкір. Мати - світська жінка, вона займається благодійністю. У старшої сестри свій бізнес вона продає інформацію. Джиммі збирається вирушити дивитися світ. Це так дивно. У мої роки подорожі були чимось на зразок короткочасного перепочинку. Мені важко повірити, що сьогодні можна перетворити це на роботу.

- Ми справді балакали без угаву. Тем для розмов завжди вистачає. Замість традиційного виходу на площу цього року ми вирішили відправитися на ферму Коуелів.

- Навіщо ще?

- Щоб подарувати Джеку одне Різдво. Ми нарядимо його в піжаму, принесемо багато смачної їжі, Річард з чоловіками замінить його на фермі. Уявляєш? Джек ніколи не мав нічого подібного.