Річард

***

Річард відкрив очі. Настінний годинник пробив п'ять гучних ударів. Проганяючи залишки сновидінь, чоловік підійшов до вікна спальні. Йому потрібен ковток свіжого повітря. За вікном було занадто світло. Земля, зорана декількома днями раніше, була дбайливо вкрита білосніжною пуховою ковдрою. Вона міцно спала в морозних обіймах грудня, напевно їй сняться барвисті сни. Річард, задоволений тим, що впорався з польовими роботами в термін, посміхався.

- Сніг. Природа завжди дбає про землю.

Він з задоволенням оглядав укритий білим м'яким покровом сад, що збігав із пагорба в долину.

Сніг рано чи пізно перетвориться на воду. Вода напоїть землю. Волога земля проростить насіння і дасть хороший поштовх сходу зерна. Багато снігу взимку - хороший урожай восени. Така прикмета. Так і відбудетьсч, якщо в проміжках не трапиться нічого такого, що може перешкодити. Наприклад, сухого жаркого літа. Пізніх заморозків. Граду. У перші роки роботи на землі, Річард свято вірив прикметам, так буває, коли у тебе недостатньо знань і досвіду. Ти вільний вірити кому завгодно, тільки не собі. Знання - ось надійний фундамент для будь-якої діяльності. Дії - це цеглини для майбутніх стін. Формула проста до неподобства - вивчай теорію - перевіряй на практиці - роби висновки, враховуй обставини. Відпочивай. Думай. Повертайся в гру.

Річард поставив улюблену платівку і простір кухні заповнила давно знайома мелодія.

Кавоварка побулькувала в такт, від аромату кави і бекону голосно бурчало в животі.

Річард нетерпляче поглядав на робочий стіл, завалений купою нерозібраних паперів. Цей стіл йому зробив місцевий столяр зі старих дощок, що збереглися в стайнях. Коли сніг вкриває землю, Річард приймається за паперову роботу. Попереду довга зима, йому належить трохи часу, щоб перевести дух, однак готуватися до нового сезону необхідно, коли попередній ще не закінчено, інакше нічого не вийде.

Сьогодні перший ранок, коли йому не доводиться снідати наспіх, випалюючи обвітрені сухі губи гарячою кавою. Сьогодні він може насолодитися щоденними дрібницями, які не чіпляються за стрілки часу, що невпинно біжать уперед.

Чоловік повільно оглядав кухню. Чорна матова поверхня кухонних ящиків, сучасна техніка, якої виявилося занадто багато для одного. Коли Річард облаштовував будинок, він уже знав, що у них з Керрі буде дитина.

Це було немов учора, важко повірити, що між тим грудневим дощовим ранком і сьогодні промайнуло цілих двадцять із гаком років. У нього була дитина, яку він не знав. Яку хотів знати. Яку боявся дізнатися.

Що, якщо вона виявиться не такою, як йому хотілося? Що, якщо у неї будуть погані звички, щоб якщо вона розмовляє з собою, як він? Що, якщо вона п'є занадто багато кави? Що, якщо вона вимагатиме у нього занадто багато часу?

Часу в мене немає навіть на те, щоб трохи остудити свій напій, не кажучи вже про дитину. Що, якщо я не виправдовую її надій? Мене навряд чи можна назвати хорошим батьком. Я приніс своє батьківство в жертву, розіп'яв на жертовнику свою любов до дочки, в ім'я землі, в ім'я ситих дітей з незнайомих мені сімей. Кожного разу, виїжджаючи в поле, я думаю про те, що, можливо, прямо зараз, яка-небудь голодна дитина відкушує булочку, спечену з зерна, яке я виростив на своїй землі. Можливо, Ніколь теж їсть булочки. Потрібно буде запитати у Жанни або Джил. Вони точно знають, чим харчується моя дочка.

Він не стане питати про це Керрі, адже вона влаштує грандіозний скандал. За довгі роки він страшенно втомився від її гучних слів, сьогодні йому хотілося тиші. Йому раптом страшенно захотілося познайомитися зі своєю дочкою. Зима найкращий час. Взимку нам усім відчайдушно не вистачає тепла. Взимку нам усім необхідні обійми. Взимку у нас є довгі вечори, зима дарує нам час.

- Потрібно запросити Ніколь на Різдво, - бурмотів Річард, поглядаючи у вікно.

Рік видався не особливо вдалим. Літо було дуже сухим і спекотним. Врожай зібрано бідніший, ніж зазвичай. Не панікуйте. З голоду ми поки не помремо. Однак, якщо людство не припинить цілодобову бурхливу вечірку, ми ризикуємо розлучитися з ситим і безтурботним життям. Ми просто помремо від передозування. Прийшов час зупинитися на мить. Прийшов час поглянути правді в очі. Прийшов час вжити заходів, якщо ми хочемо залишитися живими.

Люди не цікавляться економікою. Це завжди викликає занепокоєння. Всі говорять про політику, моду, мистецтво, нову філософію життя, останні досягнення науки і техніки. Вибираючи куди направити свою увагу, нам слід пам'ятати про те, що будь-який театр існує, поки у нього є глядачі. Приділяйте увагу тому, що вам дійсно подобається. Який сенс дивитися (читати, обговорювати, слухати) те, що викликає негативні емоції? Навіщо живити все це своєю енергією? Навіщо платити за квиток, якщо ви терпіти не можете спектакль, якщо від нього у вас псується травлення, якщо після цього вас жахливо нудить?

Кому цікаво, скільки пекарень відкрилося в великому ненаситному місті? Кому цікаво, який урожай зерна був зібраний в році, що минає? Чи вистачає продуктів харчування? Куди ми діваємо надлишки? Що людство робить з усіма зробленими і незатребуваними товарами? Куди ми все це ховаємо? Чи раціонально ми використовуємо ресурси планети? Маючи десятки тисяч кілометрів сміттєзвалищ, плаваючі острови відходів людської діяльності, ми наполегливо продовжуємо рити, добувати і викачувати. Ми так звикли. Шкідливі звички пускають міцне і глибоке коріння. Тому ми глухі і сліпі до нових сучасних технологій, що дозволяють видобувати все необхідне з того, що у нас вже є - з відходів. Ми готові розлучитися з екологічною безпекою, готові попрощатися зі здоров'ям наших рідних і близьких, але не готові попрощатися з туго набитим гаманцем. Коли запас терпіння планети вичерпається, коли нас змиє, як остогидлий пил і бруд, разом з шикарними будинками і дорогими автомобілями, ми усвідомимо, що гроші - це не рятувальний круг. Це працює в світі людей. З планетою такі угоди не приносять користі. Вона їх не укладає.