Із «Книги казок Джека Коуела»

Із «Книги казок Джека Коуела»

Хранитель Достатку

На краю Землі, високо в горах, там, де ховається від денного світла місяць, а від темної ночі – сонце, жив старець. Будинок старця був багатим, але не пишним. Все було в його домі. Вів він щасливе й безтурботне життя тисячі років. Безсмертним був старець.

Кожного дня вранці, умиваючись водицею студеною, спускався він із гір у долину, де за кам'яними скелями притулилося селище. Звався той старець - Хранителем Достатку. Тримав старець у своїх могутніх руках Чарівний Ріг. Весело поблискував він у ранкових променях сонця. Спустившись у долину, брався старий ходити по домівках та дарувати людям достаток.

Не всі господарі долини удостоювалися честі приймати гостя дивного, а ті, яким пощастило, довго ще дякували щедрому старому.

Були й ті, кого жодного разу старець не відвідав. Образа, злість, жага помсти заволоділи ними. Вирішили вони вкрасти Ріг Достатку. Щоб самим вирішувати, кому в достатку жити.

О першій годині, коли ніч огорнула темрявою долину, піднялися вони високо в гори та вкрали Чарівний Ріг. Заволодівши скарбом, стали вони трясти його, щосили. Порожнім виявився Ріг. Дужче розлютилися люди. Посипалися лайки, скарги та прокляття. Зібравши всі сили, струснули вони Чарівний Піг востаннє, і тільки білосніжний клапоть найніжнішого шовку випав до їхніх ніг. Розгнівавшись, підняли вони клапоть. Розгорнули. На білосніжному шовку, золотими нитками вишито було слово «ДЯКУЮ».

Стали вони думати та гадати, що з дивною знахідкою робити. Нічого не придумавши, пішли до старця в гори. Повернути непотрібну річ.

Світанок розганяв нічну імлу, з першими променями увійшли вони в будинок старця. Спокійним був Старець, водицею студеною вмивався. Не здивувався гостям несподіваним. Почали вони кричати: «Мабуть обманював ти нас увесь час, дурень, а половина селища тобі підігравала, порожній твій Чарівний Ріг».

«Помиляєшся, - відповів старець, - у ньому є все, що з малого велике робить, що з нічого все породжує».

«Невже, ганчірка ця?» - сказав найсміливіший, і прожив клапоть.

«Ви б помітили, та злість із жадібністю очі вам застелила своїм полотном чорним. Споконвіку Ріг був порожнім, наповнювала його подяка людська, що від серця йде».

Повернувшись до них, сказав він Чарівному Рогу з теплотою та любов'ю «ДЯКУЮ». Прикрив Ріг і потряс трошки. Посипався з Рогу Достатку чарівний пилок Подяки, перетворюючись у добро бажане, страви заморські, злато та срібло.

Ось так відкрив людям старець мудрість століть, що ДОСТАТОК народжується від ВДЯЧНОСТІ.