РОЗДІЛ 1 На зламі епох

Добігав до кінця 1988 рік. Мале місто під назвою Великі Гірки ледь животіло. Облуплені стіни будинків, де іноді з'являлися графіті. Довжелезні черги за товарами першої необхідності в магазинах вносили в життя мешканців відчуття приреченості і болю. Страх проникав у саму душу, знищуючи в зародку відчуття свободи. Здавалося це ніколи не закінчиться. Люди в сірих плащах продовжували шукати незгідних. Тих, хто не хотів жити за чужими вказівками. 

Інга Данилюк 23- річна працівниця продуктового магазину верталася додому після виснажливої роботи. Їй хотілося змити з себе цей день. Не могла спокійно дивитися в очі людям, які приходили за продуктами. Їх просто не було на прилавку. 

"Як далі жити, коли реальність така жорстока і непередбачувана?"- думала вона про себе, підходячи до панельної хрущовки, де жила з батьками. Предки намагалися зробити зі своєї доньки правильну людину. Запрошували до себе знайомих в яких були сини її віку. Інга щоразу вигадувала нові відмазки, уникаючи таким чином шлюбу з примусу. Бо бачте її мама Таїсія Василівна в 24 роки вже вийшла заміж за її батька Сергія Павловича. Згодом в них народився син Рустем. Ще через три роки донька,яку назвали модним іменем Інга. 

Зайшовши до квартири дівчина роздягнулася і пішла в туалет. Батько як завжди лежав на дивані втупившись в телевізор. Мама на кухні готувала вечерю. 

Вийшовши в коридор Інга зайшла в кухню і сіла за стіл. Настрою взагалі не було. 

• Доню, що трапилось?- поцікавилась мати, витираючи руки фартухом. - Ти якась засмучена.
• Мамо, я не можу більше працювати в гастрономі. Серце кров'ю обливається, коли бачу як люди виходять з нього без продуктів.
• Інго, треба працювати. Ти знаєш, що ледарів в нас не люблять.
• Мамо, я не хочу бути такою як всі. Мене тягне до музики.  Чому ти мене не розумієш? - озвалася до неї дівчина.
• Бо ти дурницями забиваєш голову. - мовила мама, підходячи до плитки, де на пательні смажилися котлети.- Не так я тебе виховувала.

Після того Інга мовчки вийшла з кухні і пішла в свою кімнату. Настрій остаточно зіпсувався. Вперше за довгий  вона час усвідомила, що нікому не потрібна. На очі навернулися сльози, які не хотілося витирати. 

Впавши на ліжко Інга дала волю емоціям. Брат був дуже далеко. Вони з дитинства навчилися розуміти один одного. Рустем завжди захищав сестру від хуліганів, приходячи додому з розбитими руками,губами або носом.