І хай там хто б що не говорив, все починається з тебе, найголовніше - згадати ким ти є насправді, усвідомити свою цінність. Хтось скаже...навіщо мені це, та я відповім, щоб перестати тягнути на собі вантаж минулого, звинувачувати себе в тому, що чогось не зміг чи не змогла.
Хтось скаже, що таке ставлення руйнує людину, але найбільше її руйнує синдром відмінника і перфекціонізм, бажання догодити іншим і сподобатися всім...то все ж...що краще?
Бути собою, дозволити собі помилятися і вчитися на своїх помилках чи бути перфекціоністом.
Я не кажу, що це погано, а що ти маєш вибір.
І дитинстві дуже часто чула вислів від старших людей: " Як постелиш, так і будеш спати" ...тобто, що обереги сьогодні, таким буде твоє завтра. Завжди нагадую про те, що вчорашнього дня вже не зміниш, але, в тебе є сьогодні, щоб почати грати роль нової себе...і грати, допоки такою не станеш.