Рано чи пізно кожен з нас доходить до точки під назвою "вигорання" , коли не знаєш, хто ти, чим займатимешся далі, що чекає попереду.
Де лише зневіра, сумніви знову і знову, чужий осуд, втрата віри в себе.
В такі моменти повстає питання: у кожної людини є своя місія в житті, а я хто, яка моя?
Важко зрозуміти себе, чого хочеш насправді, з'являється недовіра до оточуючих, та і до себе самої.
Як вийти з сього замкнутого кола? Саме це питання повинно повстати у першу чергу, коли починаєш розуміти, що невдачі- це не кінець життя, в лише його початок.
Помилка - частина навчання, а не привід його припинити.
Кожне падіння породжує нову тебе, часом безтурботну, часом занадто заклопотану буденністю, але справжню, незламну і вірну своїм принципам.
І починається нічний діалог, день минув, відпочиває тіло, але не мозок.
Питання прокручуються в голові.
Так, нічні діалоги з собою саме те, що потрібно, саме те, що може принести тобі відповіді на запитання.
Тобі може здатися, що невдачі переслідують і все сходить на нівець.
Введи собі за правило кожного разу в таких моментах повторювати про себе: "Все так не буде".
Як кажуть: "Якщо життя підсуває тобі лимон - зроби з нього лимонад".
Саме так, якими "гіркими" події сьогодення не здавалися б, пам'ятай, що у тебе є ті, хто тебе люблять, у тебе є ти, а це вже неабияке багатство в житті.
Ніхто тебе щасливим не зробить, якщо не зробиш себе сам.
Який висновок ми робимо з цього?
Життя хоч і поділяється на чорне та біле, проте, ти в праві вирішувати, яким буде твоє завтра і ти можеш почати його створення...вже сьогодні.