Досліджуй себе

Увесь час ти біжиш, не задумуючись...навіть... куди, чому, для чого. Поки молодий не ставишся до цього серйозно.

Бо здається, ще все впереді, встигнеться, але, час минає швидко і те,що було зарано, стає надто пізно .

Для суспільства в першу чергу. 

Бо воно звикло міряти все термінами "надто пізно" та "надто рано" не задумуючись над наслідками своїх ярликів...когось вважають гальмом, а когось ракетою, проте, одних зневажають і інших теж. 

Усі вважають, що людина може бути осудженою оточуючими за свій успіх, навіть, якщо не значний, що всюди буде винною лише тому, що чогось в житті досягла. Кажуть, що ніхто не засуджуватиме, якщо нічого не робиш.

Прийшов час розвінчати цей міф, бо насправді, ти ніколи, якою би золотою людиною не був, обов'язково знайдеться той, хто судитиме тебе і не лише тому, що ти просто живеш, а тому, що ти чимось тригериш, скажімо так...зачіпаєш за живе.

Причина може бути будь-яка, варто бути готовим в житті і до нелюбові, і до неприйняття іншими, і до того, що тебе осудять, головне не зламатися, залишитися сильним і стати тою чи тим собою зі своїх мрій, бо часом, саме моменти, які, здавалося б ось-ось тебе зламають, ніби за помахом чарівної палички роблять тебе кращою версією себе.

Отже, головна мета життя: залишатися собою та бути щасливими. 

Ці дві заповіді потрібно вкорінювати з малих років, щоб в першу чергу виросла здорова особистість, зі своїми кордонами і знанням чого хоче, що може, а що недопустиме.